Ян Крупский (24 червня 1924, Закопане — 8 березня 2018) — польський альпініст, скелелаз, гірський рятувальник. Учасник багатьох рятувальних експедицій. Був почесним членом і президентом Клубу альпіністів-провідників у ЗакопанеWielka Encyklopedia Tatrzanska — Górskie Ochotnicze Pogotowie Ratunkowe . Визнаний видатним провідником серед альпіністів світу .
Життєпис У 1939 р. — учасник польського опору на захист народу. З 1941 р. почав професійно практикувати альпінізм, у тому числі в альпіністській групі Юзефа Узнанського, Юзефа Швєрка, Єжи Міткевича, Юзефа Янушковського, Олександра Тоболєвського, Євгенія Стжебонського. Стає активістом гірського туризму. З 1942 р. працюв на залізничній станції Закопане (в 1975–1982 став заступником залізничної станції Закопане). У 1943 р. зробив сходження по південній «синій» стороні гори Турня. З 1945 р. — член Клубу альпіністів, член волонтерської організації альпіністів швидкої допомоги. З 1950 р. стає гірськолижним інструктором. У 1951 р. стає альпіністом провідником 2-го класу, одержав ліцензію гіда. У 1955 р. робить сходження по східній стороні гори Гевонт. У 1957 р. зробив сходження по північній стороні гори Гевонт. Стає інструктором з альпінізму. З 1960 р. стає інструктором-провідником 1-го класу. Робить сходження на гору Великий Гевонт. Стає старшим інструктором. З 1961 р. — член виконавчого комітету альпіністського клубу в Закопане. З 1965 р. — член Комісії альпіністів у воєводстві й комісії, що екзаменує альпіністів провідників. У 1966–1980 рр. і з 1982 р. — президент Клубу альпіністів у Закопане. З 1974 р. став художником-аматором, котрий зображує на картинах гірські пейзажі, життя альпіністів рятувальників, портрети гідів. З 1975 р. почалися персональні виставки його картин у Закопане, у Кракові й Гдині. У 1976–1977 рр. — керівник експедиції в гори Кавказу. У 1978 р. зробив сходження в Альпи (на Менх). Організував перехід гір Татри. У 1979–1983 рр. з'являються репродукції його картин у каталозі художників м. Гдині, стають популярними два його вірші. Опублікував гумор про сходження в гори. 5 вересня 2004 р. визнаний видатним провідником серед альпіністів і нагороджений за заслуги. 15 листопада 2004 р. у Центрі гірського туризму м. Кракова відбулася художня виставка з його картинами.
Публікації Transmisja ze wspinaczki («Tat.» 1947, nr 2-3); Jak zdobyliśmy północną ścianę Giewontu («Sztandar Młodych» 1957, nr 169); «Stacja końcowa Zakopane» / Ewa Jeleń, Jan Krupski. — Warszawa, 1999 r.
Примітки
Джерела KSIĘGARNIA GÓRSKA — WIELKA ENCYKLOPEDIA TATRZAŃSKA, Zofia i Witold H. Paryscy, wydawnictwo Górskie, Wydanie I — dodruk 2004 r. ISBN 83-7104-009-1
Посилання
Wszystko o: znakomitym taternikiem Jan Krupski — Na pomoc!; Maćkowa Perć Nr. 10 NOWOŚCI I ZAPOWIEDZI WYDAWNICZE «Górskie pasje i upór w działaniu», Apoloniusz Rajwa — 24tp.pl Portal Zakopiański (Z-ne.pl): Krupski Jan Glos seniora (KRÓTKO) Jak chodzi o lawiny, to nie ma mądrych Ofiary Śpiącego Rycerza — «Jeden fałszywy krok» Wielka Encyklopedia Tatrzanska — Górskie Ochotnicze Pogotowie Ratunkowe Spis treści Gazety Górskiej nr 3-4/48-49 R 13 LIPIEC — GRUDZIEŃ 2004 — GAZETA GÓRSKA Tatry Polskie Aktualna Lista Członków (113) Jan Paweł II w Tatrach gazeta.pl Krupski Stanisław (brat Jana Krupskiego) Rocznik № 36 — 1960, Krakow i Zakopane Taternik № 2 — 1997