Світлана Андріївна Мартинова (16 травня 1932 — 6 липня 2010) — українська театральна акторка, Заслужений артист України.

Життєпис Народилася у місті Біла Церква, Київської області. Її батько Мартинов Андрій Семенович теж був театральним актором. Їі мати Євгенія Мартинова (до шлюбу Янковська) закінчила балетну школу, все життя працювала балетмейстеркою та музичною керівницею.

Дитячі та юнацькі роки

Дитинство Світлани Мартинової почалося в Білій Церкві, але вже через рік сім'я переїхала до м. Чернігова, де Світлана прожила до початку війни. Там вчилася у так званій «школі Войкова» у центрі міста. У Чернігові ще дитиною Світлана здружилася з Михайлиною Коцюбинською, і вони часто грали разом у домі, де колись жив відомий письменник.

У 1941 році вони з матір'ю переїхали у евакуацію до сибірського міста Камінь-на-Обі, а згодом, — до м. Бійськ, де жили до 1947 року. Її батько, який спочатку подався у партизани, майже загубив слід сім'ї, вважаючи, що вони загинули під час бомбардування німцями Чернігова або евакуаційного поїзда, але протягом року відшукав їх в евакуації у Сибіру. А боятися її батькові було чого: евакуаційні поїзди фашистські пілоти бомбили нещадно, навіть ясно бачачи, що їхні бомби падали на мирних цивільних. Світлана бачила, як один з німецьких льотчиків, що пролітав дуже низько, посміхався їм та махав рукою у кабіні, а потім знов лягав на бойовий розворот. Після одного з бомбардувань, особливо після проїзду станцій Бахмач та Конотоп, де вбиті жертви бомбардовані лежали майже не штабелями, Світлана навідріз відмовилась знову сісти у поїзд. Це й врятувало їх з матір'ю життя. Днем пізніше, вони дізналися, що у купе вагону, де їхали 9-річна Світлана та її мати, влучила німецька бомба й більшість пасажирів загинула.

Студентські роки У 1947 році сім'я Мартинових переїхала до Кіровограда. У 1950 році Світлана вступила до Київського Державного Інституту театрального мистецтва УРСР, який закінчила у 1951 році за фахом «Акторка драматичних театрів». У 1954 році одружилася з Іваном Казнадієм, що вчився у тому ж інституті на режисерському факультеті, згодом він став одним з провідних театральних режисерів України. Ця театральна пара пронесла свою любов до українського театру через все життя, вони часто обговорювали проєкти різних п'єс та їх постановку, мізансцени. Шафером і дружкою на їх веселлі були їх друзі, а нині театральна пара Ада Роговцева та Костянтин Степанков. У тому ж інституті тоді навчалася й радянська кіноакторка Еліна Бистрицька, та з якою Світлана Мартинова підтримувала дружні стосунки.

Театральна кар'єра Театральна кар'єра Світлани Мартинової почалася у Кіровоградському музично-драматичному театрі ім. Марка Кропивницького, що вважається першим українським професійним театром. Там вона зіграла ряд цікавих ролей, включаючи роль Жені у виставі «Замулені джерела» за п'єсою Марка Кропивницького, що її поставив її чоловік Іван Казнадій у 1959 році, а також роль Ази у спектаклі за п'єсою Михайла Старицького «Циганка Аза», яку, у 1958 році, поставив провідний український режисер Михайло Донець. Ця роль стала «титульною» роллю Мартинової, яку вона грала багато років у різних постановках, і яка прославила її у багатьох містах України та містах колишнього СРСР (Свердловськ, Уфа, Новосибірськ, Армавір, Майкоп, тощо), куди театр виїжджав на гастролі. Вона грала на одній сцені з талановитими акторами, такими, як Народним артистом УРСР Костянтином Параконьєвим, Народним артистом УРСР Георгієм Семеновим, Народною артисткою УРСР Лідією Тімош.

У 1962 році, за запрошенням місцевої влади, театральне подружжя переїхало до міста Дніпропетровська, де Світлана грала ролі у спектаклях «На світанку», опереті «Севастопольський вальс», «Людина з зірки», у телеспектаклі дніпропетровського телебачення «Смерть Бесі Сміт» та інших постановках. У 1967 році, через критику її чоловіка внаслідок анонімних листів певних акторів театру, подружжю довелося полишити Дніпропетровськ та переїхати до Львова, де вони працювали у Львівському театрі Радянської армії. У 1969 році Маринова та Казнадій переїхали знову до міста Кіровограда, де Світлана Мартинова працювала аж до 2003 року, створивши цілий ряд яскравих образів, таких як Гелена, у виставі «Варшавська мелодія» за п'єсою Леоніда Зоріна, роль Одарки у опері Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», роль Хіврі у однойменній виставі за гоголівською п'єсою «Сорочинський ярмарок». До речі, батько Мартинової свого часу зіграв роль Шинкаря у художньому фільмі «Сорочинський ярмарок», знятому у 1939 році.

Протягом своєї майже 50-річної театральної кар'єри Світлана Мартинова зіграла понад 80 ролей у різних театральних та телевізійних постановках, продовжуючи та збагачуючи традиції українського театрального мистецтва.

Світлана Мартинова померла 6 липня 2010 року. Похована на Далекосхідному цвинтарі у м. Кропивницький.

Джерела Театр Марка Кропивницького (минуле й сучасне) / Марко В. П., Шурапов В. П. Поліграфічно-видавничий центр «Мавік», 2004 рік. ISBN 966-7718-09-3

Посилання Кіровоградська область. Персоналії. Мартинова Світлана Андріївна