Єгу

Єгу () — цар Ізраїльського царства у 841–814 р. до н. е.

Життєпис Був сином Йосафата, онуком Німші і, можливо, правнуком Омрі по жіночій лінії. Після поранення в битві з сирійцями царя Йорама, Єлисей при ще живому царі помазав на царство над Ізраїлем Єгу (). Єгу служив на півночі Ізраїля командиром військ та був помазаний на царя учнем пророка Єлисея, ще за часів царя Йорама. При підтримці військ йому вдалося повалити династію Омридів.

У 841 до н. е. Йорам спільно з юдейським царем Ахасією зазнає поразки під ґілеадським Рамотом від сирійського царя Газаїла. Йорам повернувся в Єзреел для лікування від ран, та дізнався про помазання Єгу. У протистоянні Йорам утікає. Проте Єгу наздоганяє його і власноруч застрелив з лука (). Юдейський цар Ахазія утікає в Самарію, та був там розбитий військами Єгу і смертельно поранений. Він утікає у Меґіддо, де і помирає ). За його наказом була скинута зі стіни і розтоптана кіньми Єзавель (). Він також наказав убити 70 царевичів з дому Ахава () і знищив в Самарії культ Ваала () та переслідував ідолопоклонство.

При ньому ізраїльтяни зазнали ряд поразок від сирійського царя Газаїла й втратили Башан і Гілеад, землю гадіїв, рувимлян та манассіян (). Правив Ізраїлем 28 років ().

Чорний обеліск Окрім Біблії, Єгу згадується в ассирійських документах, зокрема у надписах на Чорному обеліску, де він зображений, як цілує землю перед Салманасаром III і підносить дар (maddattu ša Ia-ú-a…kaspu mâdu «данина Єгу…багато срібла»). В ассирійських документах Єгу просто називають «сином Омрі»[Cuneiform Parallels to the Old Testament — Robert William Rogers (аккадською мовою: mār Ḫumri, що, можливо, вказує на те, що він був правителем «Дому Омрі», пізнішого ассирійської назви Ізраїльського царства), але оскільки його дід Німші міг бути сином Омрі, це могло бути просто описом добре відомого походження. Ця данина датована приблизно 841 роком до н. е. за фрагментом з Калаха.Luckenbill, David Daniel (1989), Ancient Records of Assyria and Babylonia, Volume I, § 672London: Histories and Mysteries of Man LtdMillard, Alan (1997) Discoveries from Bible Times, Oxford, Lion, p. 121 Це найдавніше збережене зображення ізраїльтянина. Ще одним аргументом на користь того, що Єгу був або називав себе нащадком Омрі, є той факт, що він переніс столицю назад до Самарії, яка була столицею за часів Омрі. Згідно з Обеліском, Єгу розірвав союзи з Фінікією та Юдеєю і підкорився Ассирії. Очевидно, зіткнувшись з агресією Араму-Дамаску на півночі, а також повстанням моабітів (див. Стела Меша) на сході, Єгу не мав іншого вибору, як підкоритися ассирійцям, які відновили свої атаки на Арам-Дамаск, тим самим знявши тиск на Ізраїль.

Примітки

Посилання Друга книга царів. Біблія у перекладі Івана Хоменка http://www.jewishencyclopedia.com/articles/8570-jehu

Царі Ізраїлю Попередник:Йорам ЄгуПравління: 841 до н. е. — 814 до н. е. Наступник:Йоахаз