Т́иводар Лего́цький (, 5 жовтня 1830, с. Фужине, Австрійська імперія (нині община Фужине біля м. Рієка, Хорватія)  — 25 листопада 1915, м. МукачевоLehoczky, Tivadar (1830—1915), Jurist und Historiker // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950. — 1970. — T. 5 : Lange v. Burgenkron Emil–[Maier] Simon Martin. — 1972. — S. 99. ) — юрист, археолог, історик, організатор музейної справи, етнограф Закарпаття. Автор численних наукових праць з історії Закарпаття та Угорщини.

Біографія Тиводар Легоцький народився в родині лісника-переселенця зі СловаччиниДанилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України… — С. 100..

Навчання Народну та середню школу закінчив у Ружомбероку. 1847 року Легоцький розпочав навчання в юридичній академії в Кошицях. У 1848 році був змушений перервати навчання у зв'язку з призовом на військову службу. Після розформування військового корпусу у 1849 році, продовжив навчання. Закінчив юридичну академію у 1851 році.

Трудова діяльність 1852—1856 роки — працював службовцем у суді. Згодом переїхав до Мукачева.

Протягом 1861–1863 років склав іспити з адміністративного права та угорських цивільних законів.

У 1865 році Тиводар Легоцький зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896.

Дослідницька діяльність Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині, був членом багатьох наукових закладів: Угорського товариства природодослідників, Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії. Зібрав велику археологічну колекцію. У 1876 році експонати колекції Легоцького були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті. У 1907 році організував у Мукачеві музейне товариство, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю.

Науковий доробок вченого-дослідника складає 11 монографій та близько 300 статей, які охоплюють цілий комплекс питань з історії Закарпаття від найдавніших часів до початку XX століття. Писав угорською мовою. Основна праця  — «Монографія Березького комітату» (у 3-х т., 1881—1882, назву рукопису виникла вже після смерті автора, первинна назва — «Історичні колоски»). На основі археологічних пам'яток довів, що слов'яни розселилися у Тисо-Дунайській низовині ще до приходу сюди угорців. Досліджував проблеми соціально-економічного розвитку Закарпаття, духовної культури закарпатців та їхньої участі в антигабсбурзьких війнах XVII—XVIII століть та революції 1848–1849. Виступав і як фольклорист, знавець звичаїв та обрядів різних народів Закарпаття.

Здійснив ряд експедицій до Сербії і Румунії. У 1867, 1887 та 1889 роках побував в Італії, Франції, Англії, Німеччині та Швейцарії. У 1888 році — в Малій Азії. Зібрав багатий археологічний, історичний та етнографічний матеріал. У 1907 організував у Мукачеві музейне товариство, створив у власному будинку перший в Закарпатті музей історії і побуту краю. Колекція Легоцького нараховувала близько семи тисяч предметів. Ця колекція була у свій час найбільшою приватною колекцією у всій Австро-Угорщині.

Праці Magyar-orosz népdalok. Sárospatak, 1864. (Угорсько-руські пісні) Tót népdalok. Pest, 1868. (Словацькі пісні) Bereg vármegye leírása I. Budapest, 1876. (Опис комітату Береґ, том I) Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881—1882. (Могографія Березької жупи) Adatok hazánk archaeologiájához, különös tekintettel Bereg vármegyére és környékére I. — Az őskortól a magyarok bejöveteléig. Munkács (ism. 1893: Századok, Archaeologiai Értesítő, Élet). Germánok emlékei Munkácsnál. 1897. Beregmegye és a munkácsi vár 1848-1849-ben. Munkács, 1899. (Березька жупа та Мукачівський замок) Munkács város új monografiája. 1909. (Монографія про місто Мукачево) A munkácsi vár rövid története. 1912.

Вшанування пам'яті 1994 року на будинку у Мукачеві, де мешкав Легоцький Тиводар, було відкрито меморіальну таблицю, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович, що дотепер мешкає у цьому будинкуПетро Матл: «Пишаюся тим, що найкращі мої роботи знаходяться на Батьківщині».

1995 року у місті Берегово на фасаді будівлі медичного коледжу (в минулому — Березького комітатського управління, в актовій залі якої була презентована монументальна тритомна праця «Монографія Березького комітату») встановлена меморіальна таблиця в пам'ять про Тиводара Легоцького. На пошану вченого названі вулиці в Берегові та Ужгороді. 1 липня 2017 року, в урочищі Мала Гора, що на околиці Берегова, в урочистій обстановці відкрили пам'ятний знак Тиводару Легоцькому

В приміщенні ужгородського замку існує Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького.

Примітки

Джерела та література Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.) / Д. Д. Данилюк; Ужгородський державний університет. — Ужгород: Патент, 1997. — 289 с. — ISBN 966-7242-05-6. Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар //

Кобаль Й. Бібліографічний покажчик праць Тиводара Легоцького. — Ужгород, 1990. — 73 с. Кобаль Й. Тиводар Легоцький — видатний дослідник закарпатської Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: матеріали Міжнародного історично-народознавчого семінару «Населення Бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку», Самбір, 14-16 вересня 1995 р. / НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича; відп. ред. В. Конопля та ін. — Львів: б.в.; Самбір: б.в., 1995. — 190 с. — ISBN 5-7702-1156-3.