Ро́мелу Лука́ку (; 13 травня 1993, Антверпен, Бельгія) — бельгійський футболіст конголезького походження, нападник клубу «Наполі» та національної збірної Бельгії, у складі якої є рекордсменом за кількістю забитих голів (83). Талант року Бельгії 2009 року.
Клубна кар'єра Ранні роки Виступаючи за молодіжний склад «Брюсселя», Ромелу забив 68 голів в 68 матчах. З 2006 по 2009 рік він грав за молодіжний склад «Андерлехта», забивши 121 гол в 88 матчах. Хоча йому було ще 15 років, Ромелу забив 26 голів у 17 матчах проти гравців, які були на 4 роки старшими від нього. Гра молодого бельгійця привернула увагу ряду провідних європейських клубів, включаючи «Манчестер Юнайтед», «Челсі», «Мілан» і «Арсенал».
«Андерлехт» Лукаку дебютував в вищому дивізіоні бельгійського чемпіонату 24 травня 2009 року в матчі проти «Стандарда», вийшовши на заміну замість захисника Віктора Бернандеса. «Андерлехт» програв у цьому матчі з рахунком 1:0. За 11 днів до свого дебюту Ромелу підписав свій перший професійний контракт з клубом, розрахований до 2012 року. Свій перший гол на професійному рівні Лукаку забив у матчі проти «Зюлте-Варегема».
«Челсі» 6 серпня 2011 року офіційні сайти «Андерлехта» та «Челсі» повідомили про домовленості, щодо трансферу гравця в стан «синіх». У «Челсі» Ромелу отримав 18 номер. Проте заграти в складі «пенсіонерів» Ромелу не зумів, провівши за сезон лише 12 матчів, 8 з яких у чемпіонаті.
«Вест Бромвіч Альбіон» 10 серпня 2012 нападник «Челсі» Ромелу Лукаку перейшов до «Вест-Бромвіч Альбіон», за який виступав на умовах оренди до кінця сезону 2012/13. У новій команді бельгійський форвард відразу став основним нападником команди, відігравши за сезон у 38 матчах
«Евертон» Влітку 2013 року Лукаку повернувся до «Челсі» і навіть зіграв у двох матчах Прем'єр-ліги, а 30 серпня вийшов у екстратаймі Суперкубка УЄФА 2013 проти «Баварії». В серії пенальті саме його незабитий удар, який відбив Мануель Ноєр, коштував англійцям трофею. Через кілька днів Лукаку був відданий в оренду до кінця сезону в «Евертон».
Влітку 2014 року уклав з «Евертоном» п'ятирічний контракт.
«Манчестер Юнайтед» У липні 2017 року перейшов до «Манчестер Юнайтед», перехід відбувся наступного дня після того, як у зворотньому напрямку відправився багаторічний лідер атак манкуніанців і їх капітан Вейн Руні. Офіційно вартість трансферу оголошена не була, проте її було оцінено у 75 мільйонів фунтів. У новій команді бельгієць взяв собі 9-й номер, який до того належав іншому зірковому нападнику, Златану Ібрагімовичу.
У першому ж сезоні в Манчестері почав відпрацьовувати витрачені на нього кошти, ставши найкращим бомбардиром команди. У 51 матчі сезону в усіх турнірах відзначився 27 забитими голами. Наступного сезону результативність бельгійця дещо погіршилася, утім його 15 голів, забитих у 45 матчах різних турнірів, все ж виявилися найкращим показником серед партнерів по команді.
«Інтернаціонале»
У серпні 2019 року перейшов до «Інтернаціонале», який сплатив за трансфер нападника 64 мільйони євро, ще 10 мільйонів були передбачені у вигляді можливих бонусів. Таким чином прихід Лукаку став найдорожчим трансфером в історії міланського клубу. 26 серпня 2019 року Лукаку у своєму дебютному матчі проти «Лечче» у Серії А відзначився забитим голом. У тому матчі "Інтернаціонале" здобув перемогу з рахунком 4:0. У фіналі Ліги Європи 2019—2020 забив гол з пенальті, а потім забив автогол, який призвів до перемоги «Севільї»Севилья — Интер.
Провів два сезони у складі міланського клубу, зігравши за нього 95 матчів та забивши 64 м'ячі.
«Челсі» 12 серпня 2021 року перейшов до англійського клубу «Челсі» за 97,5 мільйонів фунтів, що стало рекордним трансфером для лондонського клубу. Вперше він вийшов на поле в матчі з Арсеналом і забив через 15 хвилин після повернення до Челсі. Повернення Лукаку до «Челсі» знову не увінчалося успіхом. Бельгієць провалив сезон, відзначившись лише 15 голами та 2 асистами у 44 матчах за клуб у сезоні 2021/22, тим самим не підтвердивши вкладених за нього колосальних 97,5 мільйонів фунтів.
«Інтернаціонале» і «Рома» 29 червня 2022 року «Інтернаціонале» оголосив про повернення Ромелу Лукаку. Італійці та «Челсі» домовилися про платну оренду нападника без права викупу за 8 мільйонів євро плюс 4 мільйони євро як бонуси. Повернувшись до Мілана, не зумів продемонструвати колишню результативність, відзначившись лише 14-ма голами у 37 іграх.
30 серпня 2023 року стало відомо, що бельгієць не отримає шанс закріпитися у «Челсі», натомість знову попрямував в оренду до Італії, цього разу до «Роми», яка сплатила лондонцям 5,8 мільйонів євро за річну оренду.
Кар'єра у збірній Лукаку виступав за збірні Бельгії різних вікових категорій.
У національній збірній дебютував під керівництвом Діка Адвоката у товариському матчі проти Хорватії, який відбувся 3 березня 2010 року.
17 листопада 2010 року почав лік забитим м'ячам за національну команду, ставши автором відразу двох голів у ворота збірної Росії, забезпечивши бельгійцям перемогу.
Першим великим турніром для Лукаку у збірній став чемпіонат світу 2014 року, на якому він взяв участь у перших двох іграх групового етапу, в яких бельгійці завчасно вирішили завдання по виходу до плей-оф, а також у грі 1/8 фіналі проти збірної США та програному аргентинцям чвертьфіналі. На мундіалі відзначився єдиним голом, однак саме він вивів його команду до чвертьфіналу — вийшовши на заміну перед початком додаткового часу зустрічі 1/8 фіналу, Лукаку на 105-ій хвилині встановив її остаточний рахунок 2:1 на користь бельгійців.
За два роки, на Євро-2016 також був основним нападником бельгійців. Виходив на поле у стартовому складі на усі п'ять матчів бельгійців на турнірі. Відзначився двома забитими голами у ворота збірної Ірландії на груповій стадії, забезпечивши своїй команді комфортну перемогу з рахунком 3:0.
10 листопада 2017 року, забивши дубль у товариській грі з мексиканцями, довів рахунок своїм голам за збірну Бельгії до 30, зрівнявшись за цим показником з нападником довоєнного періоду Бернаром Воргофом та легендарним гравцем 1960-х і першої половини 1970-х Полєм ван Гімстом. А вже за 4 дні, забивши єдиний м'яч у товариській зустрічі з Японією, став одноосібним лідером у суперечці найкращих бомбардирів збірної Бельгії в її історії.
2018 року поїхав на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії, де розпочав турнір також як гравець стартового складу. Від самого початку мундіалю втрутився у боротьбу за звання найкращого бомбардира змагання, забивши по два голи у двох стартових матчах групового етапу проти Панами (3:0) та Тунісу (5:2). Другий м'яч у ворота збірної Тунісу став для Лукаку 40-им в офіційних матчах за збірну. Згодом бельгійська команда сягнула стадії півфіналів, де поступилася майбутнім чемпіонам, французам, а у грі за третє місце взяла гору над Англією. Лукаку, хоча й продовжував бути основним нападником збірної, більше на турнірі не забивав, однак чотирьох голів у перших іграх групового етапу виявилося достатньо для здобуття «бронзового бутса» третього найкращого бомбардира чемпіонату світу.
Згодом був основним гравцем бельгійців і на Євро-2020, де відзначився чотирма голами у п'яти іграх, а його команда вибула з боротьби на етапі чвертьфіналів. А ось на своєму третьому мундіалі, світовій першості 2022 року, був лише запасним гравцем і виходив на поле лише двічі на заміни.
19 листопада 2023 року оформив хет-трик (свій 4-й за кар'єру в збірній) в матчі відбіркового турніру до чемпіонату Європи 2024 року у ворота Азербайджану. Забивши свій 14-й гол у поточній кваліфікації, став новим рекордсменом відбіркових кампаній чемпіонатів Європи (до цього рекорд між собою ділили Девід Гілі та Роберт Левандовський у відборах Євро-2008 та Євро-2016 відповідно). Також, оформивши покер у цій грі, став першим бельгійським футболістом в історії, який забив чотири м'ячі за один матч. З 83-ма голами вийшов на чисте 3-є місце у списку найкращих бомбардирів європейських збірних, обійшовши поляка Роберта Левандовського (81).
Особисте життя Народився в родині Роже Лукаку, професійного футболіста, який, зокрема, грав за національну збірну Заїру. Має молодшого брата Джордана, також гравця збірної Бельгії.
Статистика
Клубна Станом на 11 липня 2023 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів2008-09 «Андерлехт» Про ліга 1 0 КБ 0 0 — — — — — — 1 02009-10 Про ліга 33 15 КБ 1 0 ЛЧ/ЛЄ 11 4 — — — 45 192010-11 Про ліга 37 16 КБ 2 0 ЛЧ/ЛЄ 11 4 — — — 50 202011-12 Про ліга 2 2 КБ 0 0 —— — — — — 2 2Усього за «Андерлехт» 73 33 3 0 22 8 0 0 98 41 2011-12 «Челсі» Прем'єр-ліга 8 0 КА/КЛ 1+3 0 ЛЧ 0 0 — — — 12 0 2012-13 «Вест-Бромвіч» Прем'єр-ліга 35 17 КА/КЛ 2+1 0 — — — — — — 38 17 2013-14 «Челсі» Прем'єр-ліга 2 0 КА/КЛ 0 0 СУ 1 0 — — — 3 0Усього за «Челсі» 10 0 4 0 1 0 0 0 15 0 2013-14 «Евертон» Прем'єр-ліга 31 15 КА/КЛ 1+1 1+0 - - — — — 33 16 2014-15 Прем'єр-ліга 36 10 КА/КЛ 2+1 2+0 ЛЄ 9 8 — — — 48 20 2015–16 Прем'єр-ліга 37 18 КА+КЛ 3+6 3+4 - - - - - - 46 25 2016–17 Прем'єр-ліга 37 25 КА+КЛ 1+1 1+0 - - - - - - 39 26Усього за «Евертон» 141 68 16 11 9 8 - - 166 87 2017–18 «Манчестер Юнайтед» Прем'єр-ліга 34 16 КА+КЛ 6+2 5+0 ЛЧ 8 5 СУ 1 1 51 27 2018–19 Прем'єр-ліга 32 12 КА+КЛ 3+1 1+0 ЛЧ 9 2 - - - 45 15Усього за «Манчестер Юнайтед» 66 28 12 6 17 7 1 1 96 42 2019–20 «Інтернаціонале» Серія A 36 23 КІ 4 2 ЛЧ/ЛЄ 11 9 - - - 51 342020-21 Серія A 3624КІ 32ЛЧ54 4430 2021–22 «Челсі» Прем'єр-ліга 26 8 КА+КЛ 6+4 3+0 ЛЧ 6 2 КЧС 2 2 44 15Усього за «Челсі» 36 8 14 3 6 2 3 2 59 15 2022–23 «Інтернаціонале» Серія A 25 10 КІ 4 1 ЛЧ 8 3 СІ 0 0 37 14Усього за «Інтернаціонале» 97 57 11 5 24 16 0 0 132 78 серп. 2023–24 «Рома» Серія A 0 0 КІ 0 0 ЛЄ 0 0 - - - 0 0Усього за кар'єру 448 211 59 25 78 41 4 3 589 280
Статистика виступів за збірну Станом на 21 червня 2023 року
Досягнення
Клубні «Андерлехт» Чемпіон Бельгії (1): 2009/10 «Челсі» Володар Кубку Англії (1): 2011/12 Переможець Ліги чемпіонів (1): 2011/12 Переможець Клубного чемпіонату світу (1): 2021
«Інтернаціонале» Чемпіон Італії (1): 2020/21 Володар Кубка Італії (1): 2022/23 Володар Суперкубка Італії (1): 2022
«Наполі» Чемпіон Італії (1): 2024/25 Володар Суперкубка Італії (1): 2025
Бельгія Бронзовий призер чемпіонату світу (1): 2018
Індивідуальні Найкращий бомбардир Чемпіонату Бельгії: 2009/10 Найкращий чорношкірий гравець Чемпіонату Бельгії: 2009/10
Рекорди Рекордсмен збірної Бельгії за кількістю забитих голів: 83. Рекордсмен за кількістю голів у відбіркових турнірах до чемпіонатів Європи: 14 (відбір до Євро-2024) Перший гравець в історії збірної Бельгії, що відзначився 4 або більше голами за матч: 4 (23 листопада 2023, проти Азербайджану)
Примітки
Посилання
Профіль футболіста на сайті BBC