«Невеличка драма» — роман українського письменника Валер'яна Підмогильного, опублікований 1930 року.

Роман оповідає історію кохання романтичної дівчини Марти Висоцької й раціонального молодого професора-біохіміка Юрія Славенка. Марта вирішує здійснити подвиг, розірвавши стосунки на піку почуттів і цим уберегти їх від згасання. Пишаючись новизною свого вчинку, вона за кілька днів знаходить таку ж розв'язку в драмі Ібсена, а Славенко за тиждень після розставання прагматично одружується з дочкою свого колеги.

Історія публікації «Невеличка драма», за визначенням автора, є «романом на одну частину». Його написання було завершено 1929 рокуДані про публікацію роману за коментарями Володимира Мельника (див. джерела). У неопублікованій передмові до окремого видання, яке так і не вийшло за життя автора, зазначено, що твір писався протягом року, але задум роману виник близько 1926 року. Твір було вперше надруковано в журналі «Життя й революція» за 1930 рік у числах № 3-6Див.: «Життя й революція», 1930, № 3, с. 5-76, № 4, с. 4-38, № 5, с. 9-55, № 6, с. 30-66.. Цей журнал згодом був заборонений та вилучений з бібліотек УРСР і тепер є бібліографічним раритетом.

На думку Володимира Мельника, гострота соціальних та моральних проблем роману були очевидною перепоною до окремого видання в тогочасній Україні. В архівах збереглися матеріали про те, що Підмогильний таки бажав видати роман окремою книжкою. Переїхавши до Харкова, він почав працювати у видавництві «Література і мистецтво», до якого й подав свій рукопис. Проте в Головліті дозвіл на видання роман не одержав. Підмогильний навіть спеціально написав передмову до окремого видання, в якій намагався дещо змістити акценти твору й довести потребу його для сучасного читача. Але й це не допомогло, а після арешту Підмогильного публікація будь-яких його творів стала неможливою.

Проте, як і інші твори письменника, роман «Невеличка драма» виходив друком за кордоном, а саме у Франції: спершу в газеті «Українське слово», а 1956 року — окремим виданнямПідмогильний В. Невеличка драма / Роман. Передмова і примітки проф. Юрія Бойка. — Париж: Видання Першої української друкарні у Франції, 1956.

1991 року роман увійшов до першого великого вибраного творів В. Підмогильного, що було видане в УкраїніДив. наведені джерела. 2003 року у виданні під назвою «Досвід кохання і критика чистого розуму» з серії видавництва «Факт» «Текст і контекст» було опубліковано текст роману та статті про нього. 2014 року роман було перевидано у видавництві «Знання» у серії «Скарби».

Сюжет Молода службовиця махортресту Марта Висоцька винаймає скромну кімнату в будинку на Жилянській вулиці в Києві, де її сусідами є родина безробітного радянського кооператора Давида Семеновича Іванчука та німкеня фрау Гольц. Марта мріє про піднесене, романтичне кохання «як у романі», відкидаючи практичні й буденні залицяння. Її давній шанувальник, колишній військовий фельдшер і працівник соробкопу Льова Роттер, безнадійно й жертовно закоханий у дівчину, пропонує познайомити її зі своїм фронтовим приятелем — молодим і талановитим професором-біохіміком Юрієм Славенком. Водночас до Марти сватається молодий інженер Дмитро Стайничий, який пропонує раціональний шлюб без «зайвих ілюзій», а сам Славенко в цей час готується до прагматичного одруження з розважливою дочкою професора Маркевича Ірен.

Льова приводить Славенка до Марти, де між гостями спалахують світоглядні дискусії про раціоналізм, науку та призначення людини. Забувши в кімнаті цигарник, учений повертається наступного дня, а незабаром, переживаючи несподіваний душевний неспокій та потяг до Марти, приходить знову в завірюху й зізнається у бажанні бачити її. Тим часом Дмитро, діставши остаточну відмову на свою шлюбну пропозицію, агресивно тисне на Марту, але йде ні з чим. Між Мартою та Юрієм спалахує бурхливий роман. Закоханий Славенко щовечора проводить час у дівчини, розповідає їй про дослідження білків та закономірності природи, проте під впливом почуттів тимчасово занедбує наукову роботу. Між ними настає фізична близькість, яка водночас породжує в душі романтичної Марти тривогу за втрату чистого ідеалу. За їхніми зустрічами таємно підглядає сусід Іванчук, якого гризуть заздрощі та ревнощі.

Тим часом батьки Ірен вистежують Славенка й дізнаються про його захоплення. Проте сама Ірен сприймає це спокійно, вважаючи інтрижку тимчасовим спалахом молодості перед справжнім діловим шлюбом, і навіть береться за вивчення української мови, щоб нейтралізувати національно-романтичний вплив Марти на професора. Невдовзі Славенко починає холонути до дівчини, доходячи висновку, що кохання — це лише нераціональне виснаження психічної енергії та повторення давніх шаблонів. Він намагається поступово згорнути стосунки, скорочуючи час побачень під приводом наукової праці. Життя Марти тим часом ускладнюється низкою ударів: її безпосередній начальник Безпалько зізнається, що це він надсилав їй анонімні кошики квітів, а після її відмови скорочує дівчину з посади в межах «раціоналізації апарату». Кооператор Іванчук надсилає їй брудного анонімного листа, а його дружина Тетяна піднімає публічний скандал, звинувачуючи Марту в розпусті. Орендар вимагає від дівчини звільнити помешкання. Пригнічена думкою Славенка про те, що в коханні немає нічого нового, Марта вирішує здійснити «подвиг» — розірвати стосунки на вершині почуттів, щоб не допустити їхнього виродження у банальність. Під час прогулянки біля Андріївської церкви вона оголошує Юрієві про розлуку. Славенко, відчувши полегшення, негайно повертається до Ірен і невдовзі оформлює шлюб.

Перші дні Марта живе як у казці, щиро вірячи, що здійснила щось небачене. Однак за кілька днів, читаючи драму Ібсена «Комедія кохання», вона бачить, що її «подвиг», її слова та наміри до деталей вже були описані до неї. Це відкриття її спустошує, позбавляє відчуття унікальності, остаточно руйнує той радісний зв'язок, який вона відчувала між собою і Славенком. Її навідує Дмитро й між іншим повідомляє, що сам одружився, а Славенко завтра святкує весілля з Ірен. Звістка про шлюб Славенка лише за тиждень після розставання остаточно руйнує ілюзії дівчини, засвідчуючи, що весь цей час вона була для нього лише тимчасовою коханкою. Вірний Льова Роттер знаходить для Марти нову затишну кімнату, вносить за неї гроші, продавши свою філософську бібліотеку, і вирішує назавжди поїхати з міста. Зустрівшись зі Славенком і переконавшись у його холодному раціоналізмі та цинізмі, Льова востаннє заходить до Мартиної кімнати, де залишає на столі адресу нового помешкання для дівчини, яка міцно спить від глибокої втоми.

Тематика та герої роману «Невеличка драма» розглядається українським літературознавством як роман інтелектуальний, тобто роман з філософським підтекстомВиклад цього розділу за виданням Історія української літератури XX століття, Курс лекцій . Разом з романами Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» та «Доктор Серафікус» роман Підмогильного «Невеличка драма» є одним з перших інтелектуальних романів, які й започаткували цей жанр в українській літературі.

Головними темами роману є мікросвіт людини та її оточення, національна ідентичність, проблема українізації, конфлікт між розумом та почуттям, коханням та прагматизмом. Водночас Підмогильний демонструє в романі згубний вплив міщанства на духовний світ особистості, заторкує теми тоталітаризму, загальної механізації та відчуження особистості в механізованому, індустріальному суспільстві. Роман є також своєрідним документом життя в радянській Україні 1920-х років ХХ ст.

Визначальним в структурі роману є бінарні опозиції. Вже самі головні герої твору — Марта Висоцька та Юрій Славенко — є цілком різними людьми, з відмінною життєвою філософією. Марта — колишня сільська дівчина, яка виконує нескладну сектретарську роботу й почувається самотньою в місті, яке нещадно її переслідує. Марта є сильною особистістю, вона занурена у внутрішній світ, чуттєво освоює дійсність, прагне до романтичного життя.

Марті протистоять колишній кооператор, співробітник Махортресту Безпалько, який втілює міщанство, а також представники нового покоління людей, вихованого більшовицьким режимом, Стайничий і Славенко. Начальник Марти, Дмитро Стайничий є інтерпретатором, виконавцем ідеологічних гасел комуністичної партії, людиною, що позбавлена власної думки і розвинутих почуттів. Натомість Юрій Славенко — породження індустріалізованої доби, науковець, особистість з механістичним світобаченням. Цей молодий винахідник і професор біохімії прагне створити штучний білок і штучний інтелект, а тому в житті намагається все звести до раціональних причин. Кохання і навіть мистецтво є нераціональними, а отже, з його погляду непотрібними. Для Славенка кохання до Марти є відхиленням від норми, а тому з часом він повністю позбувається свого почуття. Він обирає Ірен Маркевич, міщанку, здатну пристосовуватись навіть до ворожої їй українізації.

Відгуки

Теорія протеїнів чи роман про кохання, — що ж таке, зрештою, «Невеличка драма»? (Юрій Шерех, с. 334Усі цитати за виданням: Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій. Упорядник Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — 430 с.) Роман Підмогильного спрямований не проти совєтської влади як такої, а проти ширшого об'єкта, якого частиною тільки є совєтська система. Проти технізованої доби в житті людства. (Юрій Шерех, с. 339) У «Невеличкій драмі» Підмогильного Марта є жертвою літератури. Спочатку вона жде літературного кохання. Потім прагне кинути виклик літературі — зробити щось таке, чого література ще не описала… звільнення від літератури розчавило Марту. Воно стало одночасно втратою ілюзій і кохання. (Соломія Павличко, с. 372) Повість написана надзвичайно економно в художніх засобах. Добрі три чверті твору відбуваються в чотирьох стінах Мартиної кімнати, коло дійових осіб обмежене, але ж який широкий круг явищ психологічного порядку, явищ типових для совєтської дійсності, розкрив письменник. (Юрій Бойко, с. 329). Спроможність Марти не відкинути саму себе, а прийняти, осягнути новий досвід — й інтегрувати його у свою особистість, постає як оздоровча в романі. (…) Саме тому драма у «Невеличкій драмі» — невеличка. Не тільки через її дотичність до досвідів минулих поколінь, не тільки через повторюваність, навіть в межах досвіду тієї самої людини. А тому, що вона більше не є руйнівною — для жінки. (Наталія Монахова, с. 389)

Примітки

Джерела і література Валер'ян Петрович Підмогильний. Оповідання. Повість. Романи; Упорядкування, вступна стаття та примітки Володимира Олександровича Мельника. — Київ: Наукова думка, 1991. — 793 с. : портр. — (Бібліотека української літератури. Радянська українська література). — ISBN 5-12-002453-X. (досі найповніше видання творів Підмогильного зі вступною статтею і дуже ґрунтовними коментарями всіх творів) — с. 780—781. Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій. Упорядник Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — 430 с. — текст «Невеличкої драми», статті: Юрій Шерех. Білок і його забурення (с. 331—340), Юрій Бойко. Невеличка драма В. Підмогильного на тлі дійсності 20-х років (с. 313—330), Наталія Монахова. Невеличка драма Валер'яна Підмогильного: парадокси тілесності (с. 383—390). Урбаністичні парадокси у романі «Невеличка драма» В. Підмогильного / Ю. І. Ковалів // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2010. — Вип. XXIII, ч. 2. — С. 442—448. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. Невеличка драма: роман на одну частину / В. Підмогильний. — К. : Знання, 2014. — 294 с. — (Скарби). — ISBN 978-617-07-0204-3

Посилання

Лущій Світлана Іванівна: Художні моделі буття в романах В.Підмогильного. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Київ, 2000 Бібік, Віктор: Функціонування локального, зовнішнього та внутрішнього типів простору в романі «Невеличка драма» Валер'яна Підмогильного (2010)