Сергі́й Іва́нович Каню́к (за іншими даними — Канюка; псевдо — Кс. Недоленко, К. Юнак, С. Аннюта; 15 липня 1880, Хлівище (нині — Кіцманський район, Чернівецька область) — 15 березня 1945, Маріїнськ, Кемеровська область, РРФСР) — український радянський громадський діяч, письменник, педагог, публіцист.
Короткий життєпис Батько — лісничий — помер в 1882 році, мати — Канюк Зиновія, селянка, народна поетеса, виховувала сімох дітей.
Навчався в Кіцманській школі. 1900 року закінчив вчительську семінарію, працював учителем у Вашківецькому повіті.
1910 року — шкільним інспектором у Вашківцях — рекомендував його Осип Маковей.
Працював журналістом. Товаришував з Володимиром Кобилянським, Дмитром Макогоном, Іваном Синюком, Євгенією Ярошинською.
За часів розпаду Австро-Угорської імперії виступав за возз'єднання Буковини з Україною.
1918 року — один із організаторів Компартії Буковини, голова її першого ЦК. За його участю створюються партійні осередки в буковинських селах і містечках.
Редактор газет «Воля народу» — в 1919—1920 роках, у 1921 — «Громада».
В березні 1921 року був делегатом від Буковини на Ясській конференції.
1921 року в Чернівцях підготував й таємно видав «Співанник робочих».
Переслідувався румунською окупаційною владою, зазнавав арештів.
1922 року нелегально емігрував до СРСР. Працював у Наркоматі освіти, у Харківській центральній бібліотеці.
Автор віршів, оповідань, нарисів, статей, підготував до видання власний «Буквар» і посібник для вчителів «Дидактику» — не були опубліковані.
В кінці квітня 1934 року його заарештували, звинувачений в «веденні шкідливої роботи в системі Наркомату освіти, підготовці терористичного акту проти центрального керівництва в Україні» та у підтримуванні регулярного зв'язок із своїм сином, «який керував фашистською молодіжною організацією на Буковині». 25 травня 1934 року засуджений на десять років позбавлення волі, перебував у місцях ув'язнення в Сибіру.
Перебував у таборі навіть після формального закінчення терміну покарання. Помер 13 березня 1945 року не дочекавшись звільнення.
Є автором оповідань: «П'ятнадцять літ», «Послідній рецепіс», «Старий грабар», «Судьба».
В УРСР були випущені його книги: «Буковина під чоботом румунських бояр», «Буковина в румунській неволі».
Джерела та література Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 195 . http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 О. Д. Огуй. Канюк Сергій Іванович // Д. Д. Герцюк. Канюк Сергій Іванович // Твори // Образки з життя. — Львів, 1889. Канюк Сергій Іванович // Шевченківський словник. — Київ, 1977. — Т. 1. — С. 276. Канюк Сергій Іванович // Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек». — С. 113. — ISBN 966-8500-64-4. Василиненко П. М. Слово полум'яного борця [про Сергія Канюка]/ Петро Василиненко // Ужгород: Карпати, 1977. Гусар Ю. Прах — на цвинтарі ГУЛАГу [про Сергія Канюка] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2 липня (№ 49). — С. 3. Гусар Ю. «Анюта» — псевдонім патріота [Сергій Канюк]/ Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2003. — травень — С. 2. Погребеник Ф. Збірочка революційних пісень [про творчість Сергія Канюка]/ Федір Погребенник // Жовтень. — 1959. — № 2. Фостій І. Незгасна його зоря / Іван Фостій // Радянська Буковина. — 1989. — 11 квітня. Меленчук О. Зосталося найголовніше — твори Сергія Канюка // Канюк С. Твори: оповідання, новели, ескізи, повість, поезії / [упорядкув., передм. Ольги Меленчук ; редагув. і післямова Богдана Мельничука]. — Чернівці: Букрек, 2020. — С. 5–23. Експерт Літературно-мистецьке життя Вашківців Видатні особистості Хлівищ Реабілітовані історією. — Чернівці, 2007 — С. 438—446 (220—224) Батька засудили за фото сина Канюк С. Дидактика: доповнена «Основами льогіки»: для вжитку учител. семинарий і учителів нар. шкіл / Сергій Канюк. — Чернівці: Накладом т-ва «Укр. школа», 1911. — 118, 2 с.