Канібалізм під час Голодомору — вживання людського м'яса людьми, доведеними до божевілля штучним Голодомором у 1932–1933 роках.

Канібалізм у СРСР В історії відомі численні випадки вимушеного канібалізму, коли люди, що опиняються у небезпеці голодної смерті, змушені були заради виживання вживати в їжу м'ясо тих, хто померли раніше них природною смертю, або, рідше, самі їх вбивали; за такої ситуації інстинкт самозбереження зазвичай виявляється сильнішим за моральне табу на канібалізм.

Випадки канібалізму в Радянському Союзі в 1930-ті роки траплялись неодноразово. Вони були поширеним явищем під час спроби групової втечі з таборів системи ГУЛАГу, та з періодичними голодними катастрофамиДив. наприклад: Fanny Facsar. Als Stalin die Menschen zu Kannibalen machte , Spiegel Online, 21 лютого 2007 (переглянуто 23 березня 2010). Також: Werth. Cannibal Island. — S. 141. Також: Верт. Государство против своего народа // Чорна книга комунізму. Також: Applebaum. Гулаг. Паутина большого террора — С. 373. та Khlevniuk, The History of the Gulag. — S. — 54. Про випадки на Донбасі див.: Tanja Penter. Kohle für Stalin und Hitler. Arbeiten und Leben im Donbass 1929 bis 1953, Klartext-Verlag, Essen 2010, ISBN 978-3-8375-0019-6. — S.  102—104. Широкий огляд Steven Bela Várdy, Agnes Huszar Várdy. Cannibalism in Stalin's Russia und Mao's China // East European Quarterly, XLI. — No. 2, June 2007.  — S. — 223—238, 226—233. (pdf , переглянуто 23 березня 2010)..

Випадки канібалізму в 1932—1933 роках

Факти людожерства підтверджували очевидці з різних регіонів України.Голодомор и каннибализм в 1932-33 гг. Відео32-33: каннибалы рубили детей и продавали. Водночас, на думку дослідників, канібалізм не носив масового характеру. За донесенням ДПУ УСРР, «випадків людоїдства зареєстровано 28. Більша частина їх належить до 3-ї декади лютого і початку березня [1933 року]. 19 випадків людоїдства припадає на Київську область. У лютому також мали місце 13 випадків трупоїдства».

За переконаннями дослідників, підтвердженням того, що канібалізм мав випадковий характер, є свідчення очевидців, які переповідали той самий факт людожерства. «Адже, коли подібне траплялося, воно настільки обурювало селян, що запам'ятовувалося надовго й переказувалося іншим».

З районів від місцевих партійних керівників у Київський обком КП(б)У, а по лінії секретних служб — по інстанції аж до ДПУ УСРР надходили повідомлення про кількість жертв голодомору, про факти канібалізму. Величезна більшість з них мала чисто інформативний характер, була всього лише закритою статистикою з надписами «Цілком таємно» для службового користування вищих державних посадовців. Наводимо лише декілька уривків з них.

Зі спогадів Катерини Никогда, 1922 року народження (село Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області):

З таємної інформації дільничного прокурора Волноваської ділянки про факт канібалізму в с. Гринталь Старо-Каранського району Донецької області:

Оцінка явища На думку дослідників, «факти канібалізму та психічні розлади від голоду помітно змінювали систему морально-етичних цінностей, люди починали миритися з такими діями й учинками, які ще недавно здавалися абсолютно неприпустимими…

Людоїдство цього періоду — це зрушення рівноваги народної психіки, безтямний лемент душі, невтримний рефлекс, зрештою повна відсутність відчуття гидування…

Відомі випадки, коли багатодітні батьки приносили в жертву когось із своїх дітей, щоб порятувати інших. Інколи їли також померлих родичів. Людей, що вдавалися до канібалізму, засуджували і найчастіше вироком їм був розстріл. Очевидці свідчать, що заарештовані за людожерство селяни до села більше не поверталися… Спричинені вони були виключно божевіллям, розладом психіки виснажених багатомісячним голодом людей…

Явище канібалізму під час голодоморів носило історико-психологічний характер. Тоталітарна система своїми діями спричинила страшенне голодування, яке в свою чергу змінило психічний стан українського селянина, штовхнуло деяких його представників на антилюдські вчинки. Людоїдство в Україні не носило релігійного характеру й не повернуло суспільство до стану дикості. Канібалізм не був спадковим і як явище завершився із закінченням голоду. Зрозуміло, що це явище перехідне і викликане важкими тимчасовими умовами».

Див. також Сурогатні страви часів Голодомору Кількість жертв голодоморів серед українців

Примітки

Архівні джерела Спецповідомлення ДПУ про факти людоїдства у Вінницькій області 1933 р. Документи Держархіву Вінницької області Спец-зведення обласного відділу ДПУ «Про випадки людожерства в Олександрійському, П'ятихатському і Синельниківському районах». Документи Держархіву Дніпропетровської області Випадки канібалізму в Донбасі. Документи Держархіву Донецької області Випадки канібалізму в Черкаській області. Документи Держархіву Черкаської області Інформація про випадки людоїдства у селах Летичівського району Документи Держархіву Хмельницької області

Посилання Людожерство під час Голодомору 32-33 років. Врятована пам'ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців. — Т. 1 / Упорядник Ірина Магрицька. — Луганськ: Промдрук. — 2008. Коцур Ю. Харчування населення роменщини на початку 30-х років ХХ ст. pdf Загорулько А., Білай А, Харабара М. Архівно-кримінальні справи Галузевого державного архіву МВС України про канібалізм у 1933 році як джерело дослідження Голодомору (на прикладі району ім. Г. І. Петровського Київської області) // Голодомор 1932—1933 років: геноцид українського народу. Збірник документів і матеріалів / І. П. Ящук, А. П. Загорулько, В. М. Щербатюк, Є. С. Дурнов, О. В. Шкуратенко, Д. І. Курас, Ю. В. Сокур, Н. О. Дорощук, В. З. Прус, М. А. Дзюба та ін.; за ред. В. М. Щербатюка, Д. І. Кураса. — Київ: Видавництво «Фенікс», 2025. — С. 34—46. — ISBN 978-966-136-981-7.

Джерела Голодна правда устами очевидців. З історії голодомору 1932 1933 р у місті Ромни і Роменському районі / Упоряд. Виконавчий комітет Роменської міської ради. — Суми, 2008. — 88 с.

Капустян Г. Голод і селянська ментальність / Голод-геноцид 1933 в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків. Міжнародна науково-теоретична конференція. Київ, 28 лист., 1988 р. — К.; Нью-Йорк, 2000. — С. 188.