Людоїдство, антропофагія, канібалізм (від , ) — поїдання людьми людської плоті. В біології терміни «канібал» і «людоїд» нерівнозначні. Людоїд — будь-яка істота, що поїдає людину, а канібал — істота, що поїдає собі подібних.
Етимологія «Антропофагія» походить від грецького слова «антропос» (, людина) і «фагос» (, пожирач).
Терміни «канібалізм» і «канібал» походять від «каніба» — назви вест-індіанських народів, даної Христофором Колумбом, в яких іспанці вперше спостерігали людожерство. Колумб дав таку назву, вважаючи, що доплив до Азії, а бачені аборигени є підданими хана (). Пізніше ці народи стали відомі як кариби. Слово «канібал» вперше зафіксовано в 1550-ті роки. Також «канібал» хибно виводилося від «каніс» () — собака. Хоча термін виник щодо поїдання людей людьми, з 1796 року він поширюється на весь тваринний світ.
Історія
Доісторичні часи та архаїчні суспільства Людожерство було властиве багатьом племенам і етнічним групам. Перші достовірні свідчення людожерства датуються часом 0,8—0,96 млн років тому та здійснювалися представниками Homo antecessor. Проте невідомо, в яких випадках воно було зумовлене голодом, а в яких було ритуальним задля перейняття сили чи знань жертви. Канібалізм практикувався в неандертальців, причому загальна кількість випадків зростала в міру змін клімату, особливо між зледеніннями 128 тис. — 114 тис. років тому, коли неандертальцям бракувало звичайної їжі. Знахідки їхніх кісток у Франції, Хорватії та Італії демонструють сліди різання кам'яними знаряддями. Є свідчення, що неандертальці та Homo antecessor їли одні одних, однак систематичність такого людожерства вивчена слабко. В англійській печері Гоф знайдено людські рештки, яким 14 700 років, на яких є сліди канібалізму, а черепи використовувалися як чаші.
Для Homo sapiens найкраще верифіковані доісторичні свідчення «нормованої» (культурно мотивованої) практики походять з археології в мадленській культурі: по всій північно-західній Європі близько 15 тис. років тому виявлено людські кістки зі слідами розрубування, ламання та людського жування, що інтерпретують як поховальний канібалізм як елемент ритуалу, а не лише «виживання»Josh Davis. Oldest evidence of human cannibalism as a funerary practice // Natural History Museum, London. — 4 October 2023Cannibalism was a common funeral ritual in Europe 15,000 years ago, study finds // CNN. — William A Marsh, Silvia Bello. Cannibalism and burial in the late Upper Palaeolithic: Combining archaeological and genetic evidence // ScienceDirect. — 01.11.2023. У деяких архаїчних суспільствах Океанії поховальний ендоканібалізм був пов'язаний із передаванням куру; епідеміологічні дані вказують, що ця практика «ефективно припинилася» до 1956 рокуA clinical study of kuru patients with long incubation periods at the end of the epidemic in Papua New Guinea // National Library of Medicine (USA). — 27.11.2008. В Амазонії народ практикував поховальний канібалізм до місіонерського контакту у 1960-х роках, після чого звичай зник під зовнішнім впливомThe End of Life, The Ends of Life: An Anthropological View // National Library of Medicine (USA). — 23.01.2012.
Людське тіло загалом не вельми поживне, тому предметом постійного промислу, а тим паче основою звичайного раціону, людина для іншої людини бути не може. Тіло пересічного чоловіка масою 66 кг містить 144 кілокалорії, з них на скелетні м'язи припадає 32 кілокалорії (1,3 кілокалорії на кг). Для порівняння, благородний олень, на якого полювали численні народи впродовж усієї історії, містить 163 кілокалорії. До того ж у людському тілі порівняно мало жиру, що обмежує його цінність як харчу та використання в господарстві. Тому більшість випадків канібалізму мали ритуальний характер. Зокрема в архаїчних суспільствах практикувався екзоканібалізм — поїдання переможених ворогів, представників інших спільнот. Крім того, канібалізм бував частиною поховальних обрядів (некроканібалізм), як у майорунів, котрі вважали, що тіла померлих батьків належить з'їсти їхнім дітям, а не червам. У деяких випадках споживалися неїстівні частини тіла, наприклад, у племені яномама кістки та попіл, які лишилися після спалення, додавалися в ритуальну їжу.
Давня історія В історичні часи в цивілізованих народів канібалізм переважно засуджується та вважається злочином. Людоїдство стає ознакою дикунів, варварів або ворогів загалом. Геродот згадував як канібалів народи, що жили на північ від Скіфії у V ст. до н. е. Як людоїда, що їсть спеціально приготованих людей, описано в одному з гімнів давньоєгипетського царя Уніса, котрий жив близько 2317—2297 років до н. е. Полібій приписував Ганнібалу (247—183 до н. е.), що той у своїх походах на Рим запровадив людоїдство у війську при подорожі до Італії. Діон Кассій описував випадок, коли єгипетське плем'я здійснило ритуальне вбивство та поїдання двох римських офіцерівДіон Кассій, Римська історія LXXII.4. Йосип Флавій згадував випадки людоїдства в Єрусалимі в 70 році, коли місто взяли в облогу римляни. Іноді вважається, що християнське таїнство причастя виникло як замінник язичницького ритуального канібалізму.
Середньовіччя Під час люшанського повстання в Китаї династії Тан (775—763 роки) як повстанці, так і імперські сили практикували поїдання сердець і печінки ворогів для залякування. Подібно ацтеки та маорі їли своїх ворогів.
Арабські джерела стверджували, що хрестоносці під час першого походу їли своїх мерців, хоча ці відомості не вважаються достовірними. Людоїдство достеменно відбувалося під час Великого голоду 1315—1317 років у Європі та Північній Африці. Загалом, в історичний час випадки людоїдства серед цивілізацій здебільшого зумовлені винятковим голодом. Утім, за Середньовіччя доволі поширеним було марновірство, що частини людських мумій, а саме єгипетських, мають цілющі властивості, тому з них виготовлялися ліки. Аж до XVI століття процвітала торгівля муміями саме з такою метою, причому деякі з мумій виготовлялися зумисне з тіл убитих рабів. Віра в цілющість порошку з мумій зберігалася навіть у Вікторіанську епоху.
Відродження та Новий час Серед американських колоністів найдавніша задокументована згадка про людожерство датується 1609 роком, коли мешканці з м. Джеймзтаун, штат Вірджинія, через голод вбили та з'їли 14-річну дівчину. Капітан Джеймс Кук, першопроходець Австралії і Океанії, був вбитий на Гавайських островах, його тіло було з'їдене аборигенами.
Згідно з «Морським звичаєм» (The Custom of the Sea), канібалізм дозволявся серед моряків в екстремальних умовах. З'їсти дозволялося померлих, або вбити живих, при цьому жертва мусила бути випадковою та обиралася за жеребом. Так, у 1820 році перебуваючи на відстані майже тисячі кілометрів від порту, китобійний корабель «Ессекс» був раптом атакований китом, на якого раніше невдало полювали члени екіпажу. Капітан разом з командою вирішили пливти до узбережжя Південної Америки на трьох човнах. Тіло одного матроса не поховали в морі, як інших, а з'їли, а потім тіла ще трьох матросів. Зголоднілі матроси з'їли ще двох членів екіпажу в такий спосіб, аж поки були врятовані англійським судном. У 1884 році відбулася судова справа проти чотирьох членів екіпажу англійської яхти «Міньйонка», які опинилися в шторм далеко від мису Доброї Надії. Через кілька днів один з екіпажу знепритомнів, інші вирішили вбити його та з'їсти. Двох із трьох уцілілих визнали винними у вбивстві. Вагомим результатом цієї справи стало те, що крайня необхідність виключала злочинність вчинку.
Історичні свідчення про канібалізм у Месоамериці, зокрема мемуари іспанського конкістадора Ернана Кортеса, підтверджують, що канібалізм був і міг мати як ритуальне, так і практичне значення. Одні дослідники, як-от антрополог Марвін Гарріс, вважають, що нестача тваринного білка після вимирання великої фауни змусила ацтеків створити релігійну систему жертвопринесень для поповнення харчових ресурсів. Інші, зокрема Бернард Ортіс, наголошують на винятково символічному характері людожерства, пов'язаного з ритуалами. Доповненням до цієї дискусії є нейробіологічна гіпотеза Мігеля Ернандеса, яка пов'язує дефіцит серотоніну через кукурудзяну дієту з підвищеною агресією та схильністю до антропофагії. Таким чином, роль канібалізму в Месоамериці залишається предметом міждисциплінарних досліджень та наукових суперечок.
Фіджійський вождь Унре Унре, що жив у XIX столітті, потрапив до Книги рекордів Ґіннесса за «найбільший канібалізм»: він з'їв від 872 до 999 осіб.
Новітня історія
На Поволжі в 1921—1922 роках під час голоду селяни харчувалися трупами померлих, які викопували з могил, можливо, траплялися випадки зумисного вбивства старих. Загалом відомо про 244-х людоїдів. Деякі самі зізнавалися в людоїдстві, щоб отримати харчування у в'язниці.
В Радянському Союзі в 1930-ті роки неодноразово траплялися випадки канібалізму. Вони були поширеним явищем при спробах групової втечі з таборів системи ГУЛАГу та з періодичними голодними катастрофамиДив. наприклад: Fanny Facsar: Als Stalin die Menschen zu Kannibalen machte , Spiegel Online, 21 лютого 2007 (переглянуто 23 березня 2010). Також: Werth, Cannibal Island, S. 141. Також: Верт, Государство против своего народа, в Чорна книга комунізму. Також: Applebaum, Гулаг. Паутина большого террора, с. 373. та Khlevniuk, The History of the Gulag, S. 54. Про випадки на Донбасі див Tanja Penter: Kohle für Stalin und Hitler. Arbeiten und Leben im Donbass 1929 bis 1953, Klartext-Verlag, Essen 2010, ISBN 978-3-8375-0019-6, S. 102—104. Широкий огляд Steven Bela Várdy, Agnes Huszar Várdy: Cannibalism in Stalin's Russia und Mao's China, in: East European Quarterly, XLI, No. 2, June 2007, S. 223—238, тут 226—233. (pdf , переглянуто 23 березня 2010)..
Під час Назінської трагедії в ході насильницької депортації «соціально небезпечних та декласованих елементів» на острові було висаджено близько 6100 осіб без харчів, даху над головою, предметів побуту та робочого приладдя. Через злидні, голод, хвороби та спроби втечі за 13 тижнів у живих залишилось близько 2200 осіб. Багато тіл загиблих мали явні ознаки канібалізму, чимало зникли безвісти. В підсумку було затримано близько 50 осіб за підозрою в канібалізмі, але вину не було доведено.
Факти канібалізму підтверджували очевидці з різних регіонів України під час Голодомору 1932—1933 років. Страждаючи від голоду, селяни, в яких було відібрано харчі, викопували поховані трупи та вбивали слабких, зокрема дітейГолодомор и каннибализм в 1932-33 гг. Відео32-33: каннибалы рубили детей и продавали. . Водночас, за донесенням ОДПУ УРСР, випадків людоїдства зареєстровано 28, хоча часом називаються числа в 368 випадків трупоїдства, окрім поїдання зумисне вбитих. За сучасними оцінками, канібалізм під час Голодомору не був масовим, але його факт слугував ефективним засобом терору, вигідним владі.
Під час облоги Ленінграду в 1941—1942 роках в місті відбувався канібалізм, зумовлений нестачею харчів. За канібалізм було затримано близько 500 осіб, деякі з людоїдів об'єднувалися в групи для полювання та продажу людського м'яса. Більшість випадків складало поїдання померлих від голоду, проте траплялися випадки зумисного вбивства. Канібалізм практикувався в японській армії, часом цілими загонами. Вважається, що жертвами канібалізму стали близько сотні військовополонених, причому деяких калічили, зрізаючи плоть, але лишаючи живими.
У часи Культурної революції в Китаї, за деякими свідченнями, відбувалися тисячі випадків канібалізму, до яких люди залучалися з метою довести вірність ідеології. Люди групами поїдали трупи чи лише печінку. Вважається, що таким чином були з'їдені щонайменше 137 осіб, і щонайменше 91 людоїд був членом комуністичної партії. Під час військових дій 1960—1970 років у Південно-Східній Азії зареєстровано декілька випадків людожерства в Камбоджі. Згідно з багатьма спостереженнями, війська кхмерів з'їдали частини тіл вбитих ворогів, зокрема печінку, в ритуальній церемонії. Цьому суперечать свідки, які стверджують, що людожерство було викликано нестачею їжі, а не ритуальними вимогами.