Хризотил (; ) — мінерал з групи серпентину — диметасилікат магнію шаруватої будови. Мінеральна група: каолініт-серпентинова, серпентинова підгрупа філосилікатів.
Синоніми — балтиморит, бостоніт, каристиоліт, пікросмін, серпентин-азбест, серпентин волокнистий, хризотил-азбест, церматит, білий азбест.
Етимологія та історія Назва — від хризо... і грецьк. «тилос» — волокно (Fr. von Kobell, 1834). Хризотил вперше був виявлений поблизу Злотого Стоку (Райхенштайн) у прусській провінції Сілезія (нині Нижньосілезьке воєводство в Польщі) та описаний у 1834 році німецьким мінералогом Францом фон Кобеллем (1803-1882), який назвав мінерал на честь грецьких слів χρυσός (chrysós), що означає «золото», та τίλος (tilos), що означає «волокно», на основі золотистого блиску деяких зразків, таким чином об'єднавши їх у значення «золоте волокно».Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 318.
Хризотил є найпоширенішою формою азбесту. Азбест (давньогрецькою: ἄσβεστος asbestos, що означає «незнищенний» або «негорючий»), до якого належить хризотил, та його властивість не горіти навіть при сильному нагріванні були відомі вже в Стародавній Греції.
Загальний опис Хімічна формула: Mg6[(OH)8Si4O10].
Домішки: Ni, Mn, Fe, Al i Cr.
Це м'який, волокнистий силікатний мінерал .
Сингонія моноклінна. Форми виділення: сплутановолокнисті та волокнисті аґреґати. Густина 2,3—2,5. Твердість 2,5—3,0. Колір зеленувато-жовтий з золотистим полиском. У розпушеному вигляді сніжно-білий. Вогнестійкий. Поганий провідник електричного струму і звуку. Зустрічається в ультраосновних масивах, де утворюється при гідротермальних процесах за рахунок олівіну, та в доломітизованих вапняках під час метасоматозу.
Як і всі серпентини, хризотил утворюється вторинно під час перетворення багатих на магній ортопіроксенів або олівінів на перидотити. Супутні мінерали включають лізарит і корунд.
Поширення Станом на 2012 рік у світі було відомо приблизно 900 місцезнаходжень мінералу.Chrysotile mindat.org
У Європі, окрім типового місцезнаходження, Злотий Сток, хризотил також був знайдений у Польщі поблизу Наславиць, Соботки, Рендзін та в кількох місцях поблизу Замбковіце-Шльонські (Франкенштейн) у Нижній Сілезії, а також поблизу Дембніка та Дубе поблизу Кшешовіце у Краківському повіті (Малопольське воєводство).
У Німеччині хризотил досі був знайдений переважно в Баварії, зокрема в так званому Мюнхберзькому масиві, а також у Гросер-Тайхельберзі та Цайльберзі. Крім того, хризотил зустрічався в кількох місцях у Шварцвальді (Баден-Вюртемберг), Оденвальді (Гессен), у Бакенберзі та поблизу Бад-Гарцбурга в Нижній Саксонії, на шахті Куленберг (Північний Рейн-Вестфалія) та в кількох місцях у Саксонії (наприклад, Брайтенбрунн та Фрайберг у Рудних горах).
Хризотил також був виявлений у зразках гірських порід із Серединно-Атлантичного хребта (гідротермальні поля Логачева-1 та Марковської глибини, зона розлому Сьєрра-Леоне) та з Маріанської западини в західній частині Тихого океану.Fundortliste für Chrysotil beim Mineralienatlas (deutsch) und bei Mindat
Інші місця розповсюдження: Снарнум (Норвегія), Корнуолл (Англія), округа Меганток, пров. Квебек (Канада), шт. Нью-Джерсі, Аризона, Нью-Йорк, Пенсільванія (США), пров. Трансвааль (ПАР), Урал, Тува (РФ).
В Україні хризотил зустрічається у серпентинітових масивах Побужжя, Волині, Приазов’я та частини Полісся,
Різновиди Розрізняють: хризотил алюмініїстий (різновид, що містить до 6 % Al2O3), хризотил залізистий (різновид, що містить понад 1 % FeO), хризотил магніїстий (зайва назва), хризотил манґанистий (різновид, що містить до 1 % MnO), хризотил флуористий (хризотил із скарнової зони в Північному Китаї, який містить 1,55 % F).
Див. також Список мінералів Хризотил-азбест
Примітки
Література
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — К.: Наукова думка, 1975. — 774 с. Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. 2001, https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/parachrysotile.pdf
Посилання