Копенга́генське метро́ () — перший і єдиний метрополітен у Данії. Система метро відкрита 2002 року. Входить у мережу громадського транспорту, що обслуговує Копенгагенську агломерацію: комуни Копенгаген, Фредеріксберг і Торнбю.
Метро Копенгагена — один із наймолодших метрополітенів світу, проекти яких були розроблені в першому десятилітті XXI століття. На міжнародній конференції з метрополітенів () 2008 року копенгагенський метрополітен визнано найкращим в світі. Станом на 2021 рік данський метрополітен налічує чотири (4) лінії з 44 станціями, продовжуючи постійно розвиватися; так, в жовтні 2019 року відкрився кільцевий маршрут з іще двох нових ліній.
Історія Питання про будівництво метрополітену в Копенгагені постало ще на початку 90-х років XX століття. Перше рішення про необхідність будівництва було прийняте Фолькетінгом (парламентом) Данії 1992 року. Основною метою даного проекту було забезпечення жителів міста й прилеглих районів сучасним і швидким видом транспорту, який би не залежав від наземної транспортної ситуації та був максимально зручним для пасажирів.
До 1997 року, на етапі підготовчих робіт, було завершено проектування рухомого складу та закуплено обладнання, необхідне для початку будівництва. 1998 року недалеко від майбутньої станції Ісландс-Брюгге () розпочалася проходка тунелів. Глибина залягання тунелів змінюється від 20 до 30 метрів.
Цього ж, 1998 року, в Італії компанія Ansaldo Trasporti розпочала виготовлення рухомого складу (34 тривагонні потяги). 2000 року відбулись ходові випробування першого потягу на готовій наземній ділянці, а на початку 2001 року завершена проходка підземних тунелів. У День сміху, 1 квітня 2001 року, на честь запланованого відкриття метрополітену в Данії, на центральній площі Копенгагена () був встановлений макет вагона метро, що вилетів назовні під кутом 45 градусів. Насправді це був списаний вагон Стокгольмського метрополітену.
У період від 2001 до 2002 року велися роботи зі спорудження станцій метро і монтаж систем забезпечення. У червні 2002 року розпочалося налагодження систем і обкатка рухомих потягів по всій довжині пускової дистанції, а в серпні розпочато роботи на наземній дистанції метро вздовж східного узбережжя острова Амагер в сторону найбільшого аеропорту Данії — Каструп. Цю дистанцію завершили тільки у вересні 2007 року.
Хронологія відкриття дистанцій 19 жовтня 2002 року метрополітен Копенгагена відкрився на дистанції між станціями Неррепорт і Вестамагер (станції Неррепорт, Конгенс-Нюторв, Крістіансгавн, Ісландс-Брюгге, ДР-Бюен, Сундбю, Белла-Сентер, Ерестад і Вестамагер), з південно-східним відгалуженням до Лерграуспаркен (станції Амагербро і Лерграуспаркен). До складу дистанції довжиною 7,3 кілометра входило 11 станцій. 29 травня 2003 року відкрилась дистанція до Фредеріксбергу (станції Форум і Фредеріксберг). Спочатку відкриття дистанції планувалося на 25 травня, тому на лінії було припинено автобусне сполучення. Однак через те, що королева Данії Маргрете II не могла відвідати церемонію, відкриття відклали на 4 дні (протягом яких автобуси на лінії не ходили). 12 жовтня 2003 лінія продовжена до Ванлесе (станції Фасанвай, Ліндеванг і Ванлесе). Як підземну дистанцію між станціями Фредеріксберг і Фасанвай використали дистанцію системи S-tog, сполучення S-tog на цій дистанції було припинено 20 червня 1998 року. 24 січня 2004 на дистанції Фредеріксберг — Ванлесе відкрили ще одну станцію — Флінтгольм. 28 вересня 2007 року була відкрита третя пускова дистанція, довжиною 4,5 кілометри, до аеропорту (станції Ересунн, Амагер-Странд, Фемерен, Каструп, Луфтгавнен). Червону стрічку на урочистій церемонії відкриття кінцевої станції Луфтгавнен (у північній частині терміналу 3 аеропорту) перерізав кронпринц Фредерік.
Сучасний стан На сьогодні метро Данії є одним з найкращих у світі. Так, на міжнародній конференції з метрополітенів () 2008 року, експерти з Нью-Йорка, Токіо, Лондона та інших міст з розвиненою системою метро визнали Копенгагенське метро найкращим у світі. Крім того, йому присудили перше місце в номінації Найкраще метро Європи. Головними причинами такого рішення були названі стабільність у роботі метро, позитивні відгуки пасажирів та високий рівень безпеки. Також на вибір експертів вплинула й швидкість, з якою була введена в експлуатацію нова гілка до аеропорту Каструп.
Станом на 2021 рік метро Копенгагена складається з 39 станцій, з яких 26 є підземними (3 станції мілкого закладення і 23 глибокого). Загальна довжина ліній у двоколійному обчисленні становить 35.9 кілометри, з них близько 26.5 кілометрів проходять у тунелях та 12 кілометрів по землі та на естакадах. За даними на 2013 рік пасажиропотік Копенгагенського метрополітену становить 55 мільйонів осіб на рік і 153 тисяч на добу.
Майбутнє метрополітену
Інфраструктура
Копенгагенське метро складається (на 2021 рік) з чотирьох ліній (M1, M2, М3, М4), на яких зосереджені 39 станцій метро, з яких 13 наземних і 26 підземних. Загальна довжина тунелів метрополітену Копенгагена складає 26 кілометрів, а довжина колій на поверхні — 11 км.
Тунелі Для будівництва тунелів було засновано спільне підприємство COMET (), куди входили співробітники 6 компаній з різних країн. COMET збудувало близько 8 км тунелю і 5 км наземних ліній, 12 станцій (7 підземних і 5 наземних). Проходка тунелів почалася 1998 року біля майбутньої станції Ісландс-Брюгге.
Спорудження тунелів здійснювали трьома методами (способами будівництва): Метод ТПК або тунелепрохідний комплекс (від ), з використанням бурової тунелепрохідної машини. Оскільки здебільшого проходку вели через вапнякові породи, то більшість тунелів зроблена з використанням саме цього методу. У роботі використовували два щити фірми «Wirth», що отримали імена Лів () і Бетт () (один з них, після проведення відновлювальних робіт, вів проходку метро в Казані). Метод НАТМ або Новий австрійський метод проходки тунелів (від ). Даний метод застосовували на дистанціях де діаметр прохідницького щита був недостатнім (наприклад, на розвилках). Тунель розширювали за допомогою екскаваторів з встановленими на них гідравлічними різаками. Відкритий метод (). На дистанціях, де тунель розташований близько до поверхні землі. В основному відкритим методом були зроблені тунелі біля станцій Ісландс-Брюгге, Фредеріксберг і Лерграуспаркен. На відміну від тунелів побудованих іншими методами, що мають круглий переріз, у тунелів відкритого методу переріз прямокутний.
Тунелі розташовані на глибині від 25 до 33 метрів під землею, причому підземні станції займають вищу позицію і розташовані ближче до поверхні землі (на глибині 20 м). Таке розташування станцій щодо тунелів зроблено з метою енергозбереження, так як поїзди рухаються з гори під час прискорення і в гору під час гальмування. У середньому секція тунелю Копенгагенського метро важить 3100 кілограм і має внутрішній діаметр 4,9 метра і зовнішній діаметр — 5,5.
У кожному тунелі є пішохідні доріжки, які можуть бути використані для евакуації пасажирів поїзда в разі зупинки за межами станції. Також є аварійні виходи через кожні 600 метрів (при середній відстані між станціями близько 1000 метрів). Пішохідні переходи добре освітлені, щоб було легко знайти вихід. Різні кабелі та технічні споруди розташовані під пішохідними доріжками.
Вентиляція тунелів здійснюється за поздовжньою схемою. Вентиляційні шахти, розташовані через кожні 3,7 м по всій довжині перегону. Через них і відбуваються приплив і викид повітря. Відмінною особливістю шахти на поверхні є фундамент з світло-сірого граніту.
Лінії та маршрути
У Копенгагенському метро є чотирі лінії: M1, M2, М3 та М4. 5 станцій лінії М4 будуються і повинні бути здані до 2024 року.
Лінія Назва Колір Маршрут Дата відкриття Довжина Станції M1 Лінія M1 Зелений Ванлесе — Вестамагер 2002 рік 13,1 км 15 M2 Лінія M2 Жовтий Ванлесе — Луфтгавнен 2002 рік 14,2 км 16 M3 Лінія M3 Червоний Кільцевий маршрут 2019 рік 15.5 17 M4 Лінія M4 Синій Еллеберг — Орієнткай 2024 рік 10,2 км 13
Лінії M1 і M2 збігаються на дистанції від станції Ванлесе до станції Крістіансгавн. Потім M1 йде до станції Вестамагер, яка знаходиться в Кальвебод-Феллед (), західній частині острову Амагер. А лінія M2 проходить до аеропорту в Каструпі, східна частина Амагеру.
Лінії M3 і M4 складають єдиний маршрут Cityringen. Однак, кільцевою лінією є тільки M3, тоді як M4 є кінцевим маршрутом від станції Кебенгавнс-Говедбанегор (головний залізничний вокзал Копенгагена) до станції Нерребро, через ключову станцію Конгенс-Нюторв, з якої можна буде потрапити на будь-яку з чотирьох можливих ліній Копенгагенського метрополітену.
Станції
Станом на 2010 рік в Копенгагені та Фредеріксберзі в загальній складності є 22 станції метро, з них 9 станцій підземні. Наземні та надземні станції мають ширину від 6 до 12 метрів, накриті легким навісом. Вхід на станції здійснюється з підземного переходу по сходах або на ліфті (місткість 10 чоловік). Наземні станції не мають додаткової огорожі, але мають електронну систему екстреної зупинки поїзда в разі знаходження на шляхах людей або падіння предметів. Виняток становить надземна станція Луфтгавнен, яка має прозорі стіни і двері. Наземні станції створені зі скла і сталевих конструкцій, від чого створюється ефект легкості конструкції. Дане рішення було обрано в першу чергу для того, щоб масивна будівля станції не перевантажувала і не домінувала в навколишньому пейзажі.
З 9 підземних станцій: 6 станцій глибокого закладення (знаходиться на глибині 20 метрів під землею) і 3 станції мілкого закладення (розташовані безпосередньо під поверхнею ґрунту). Всі станції мають довжину 60 метрів і ширину 20 метрів. Станції мілкого закладення побудовані відкритим способом (). Станції глибокого закладення будувалися зверху вниз. Спочатку з щільно підігнаних один до одного бетонних паль будувалися водонепроникні стіни навколо станції, щоб переконатися в стійкості до проникнення води. Даний метод, по-перше, екологічний, а по-друге, має більш високий рівень шумоізоляції і стійкості до вібрації. Потім на стіни були встановлені перехресні балки (нижче рівня ґрунтових вод), перевірена водонепроникність даху.
Вхідні та вихідні пасажирські потоки грамотно розведені і не перетинаються. Два ескалатори ведуть на проміжний поверх, інша пара далі на платформу (на станціях мілкого закладення проміжного поверху немає). Мається ліфт, який доставляє пасажирів з рівня землі на платформу і назад. На підземних станціях доступ в тунель з платформи неможливий, так як вона має стінки з прозорого матеріалу, в які вмонтовані розсувні двері. Відкриття та закриття дверей поїзда і платформи синхронізовано (за принципом підйомника) і контролюється автоматичною системою безпеки. Дана система використовується в цілях безпеки, (запобігає падінням або стрибкам пасажирів на рейки, підвищує безпеку для слабозорих пасажирів) і економічності (дешевше і краще контролювати вентиляцію на станціях і тунелях). На станціях, розташованих у центрі міста, чергові метро-стюарди стежать за порядком і при необхідності надають допомогу пасажирам.
Покажчиком на станцію метро є встановлена на поверхні інформаційна колона. Висота колони 5 метрів, що забезпечує її видимість здалеку. Практично всю частину колони займає електронний дисплей, де міститься інформація про попередні і наступні станції лінії. Дизайн колони розроблений студією Knud Holscher Industriel Design.