Дани́ло Володи́мирович Перцóв ( 10 січня 1973 — 5 грудня 2021, м. Київ) — український композитор, мультиінструменталіст, дизайнер, член Спілки композиторів України, співзасновник гурту старовинної музики «Хорея Козацька», засновник та лідер ансамблю барокової музики «Посока».

Життя та творчість

Народився в Києві в сім'ї відомих художників-графіків Володимира Перцова та Валентини Ульянової. Початкову освіту здобув у Київській спеціалізованій музичній школі імені Лисенка, де факультативно займався композицією в класі Віктора Пацукевича. 1992 року відбувся творчий дебют композитора на фестивалі «Прем'єри сезону», де прозвучав твір «Кондукт Бабиного Яру» у виконанні ансамблю «Київська камерата» під орудою Володимира Сіренка.

У 1992—1998 роках навчався в Київській консерваторії (клас композиції Мирослава Скорика та Денисенко Марини).

В ці роки захопився автентичним виконавством, грав на шалмеї, цинку та поморті. Входив у композиторське об'єднання «ВІССГ», разом з Григорієм Немировським, Вікторією Польовою, Святославом Луньовим, Сергієм Ярунським, Веніаміном Левицьким, Сергієм Зажитьком і Людмилою Юріною.

1997 року в НМАУ відкрито першу в Україні кафедру музично-інформаційних технологій, обладнання якої було закуплено на гроші гранту фонду «Відродження». Ця студія стала значним поштовхом для розвитку творчості композиторів київської школи в електронному напрямку. Окрім А. Загайкевич, електронні твори писали у Києві — Ігор Стецюк, Данило Перцов, Святослав Луньов, Людмила Юріна, у Львові — Іван Небесний, Юрій Ланюк.

У 1998—2001 роках стажувався в аспірантурі в класі Левка Колодуба. В ці ж роки брав участь в театральних проєктах — спектакль «Морфій, звуки» Дмитра Богомазова, хореографічний етюд «Овса і Пітер» Лариси Венедиктової, «опера в трьох наближеннях» Virginalia для двох танцюристів, верджиналу, гітари та 6-канальної плівки (разом з Михайлом Стрельніковим та Вадимом Трінчим) також у ряді перформансів.

У 2006 році був виконаний «Кецалькоатль» для тріо САТ та електронної доріжки, у виконанні брало участь угрупування «TanzLaboratorium» під проводом Лариси Венедиктової. У 2008 році разом з Богомазовим, Венедиктовою та Олександром Другановим була створена електроакустична опера «Солодких снів, Річарде», де виступив як композитор, постановник та програміст. У 2010 році стажувався у Марка Холоневського в Кракові.

З 2005 року грав в ансамблі «Хорея Козацька» під проводом Тараса Компаніченка. У 2010 році спільно з Олегом Тимофєєвим заснував проєкт «Sarmatica», з яким записано альбом The Lviv Lute, цілком присвячений Львівській лютневій табулатурі (Ms. 1400/I).

2016 року до 30-х роковин Чорнобильської трагедії написав ораторію «Гірка зоря», прем'єра якої відбулася в «Мистецькому арсеналі» в присутності президента України (Національний президентський оркестр під проводом Кирила Карабиця, солісти — Ірина Данилейко та Анатолій Кочерга, режисер — Сергій Проскурня, автор відео — Сергій Петлюк).

У 2019 році брав участь у постановках опери GAZ у Відні та Нью-Йорку в театрі LaMama, розробляв разом з музикантом Георгієм Потопальським та виконував партію лайф-електроніки опери.

У 2020 році створив твір Investitional clysmatologie для проєкту Pandemic Meida Space на запрошення Алли Загайкевич.

Помер у реанімації Київської клінічної лікарні № 12 через Covid-19.

Родина Батько — Володимир Валерійович Перцов (1933–2017), радянський і російський графік, ілюстратор, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації, почесний член Російської академії мистецтв. Походив зі старовинного дворянського роду Перцових; серед предків — літератори Ераст та Петро Перцови, а також представники князівського роду Голіциних.

Мати — Валентина Андріївна Ульянова (нар. 1939, Сталіно), українська художниця-графік, педагог, членкиня Спілки художників України з 1970 року.

Мав брата Володимира.

Дискографія «Underground Horse» (2008) — в складі ансамблю «Der Neustuck Orchester»umka.com.ua: Der Neustuck Orchester. Underground Horse umka.com.ua: Ансамбль «Der Neustuck Orchester» «Карміна Сарматіка» (2009) — в складі «Хореї Козацької» «Рицер Смілостю Упоєнний» (2009) — в складі «Хореї Козацької» «The Lviv Lute» (2010) — в складі ансамблю «Sarmatica» «Тера Козацька» (2010) — в складі «Хореї Козацької» «Бенкет Духовний» (2012) — в складі «Хореї Козацької» «Copicat» (2012) — в складі ансамблю САТumka.com.ua: САТ. Copicat

Твори Фортепіанне тріо для 10 струнних інструментів «Кондукт Бабиного Яру» (1992); «Чотири стихії» для препарованого фортепіано; «Мохи» для 2 цинків; «Акваріус» для фортепіано та оркестру (1998); Вокальні цикли на слова Лорки й Сафо; Соната для гітари соло (1998); п'єса «Голкіпер» (1999); музика до фільмів епохи німого кіно «Носферату» й «Утомлена смерть»; музика до вистави Дмитра Богомазова «Морфій»; балет «Distant»; опера «Virginalia» для двох танцюристів, вірджинала, гітари та шестиканальної електроніки в семи частинах (2003, разом із Михайлом Стрельніковим і Вадимом Трінчим); «Кецалькоатль» для тріо САТ (1995 — акустична версія, 2006 — електроакустична версія)Данило Перцов. Кецалькоатль для тріо САТ (акустична версія); електроакустична опера «Солодких снів, Ричарде» (2008); електронна композиція, в основу якої покладено гімн української діаспори «Чуєш, брате мій» (2011); ораторія «Гірка зоря» (2016)Данило Перцов. Гірка зоря (2016); «Меїсса» (2017); «Missa Lapidibus»; «Investiment climatology» (2021)Данило Перцов. Investiment climatology (2021).

Література Олександр Клименко. У вічному світлі Кецалькоатля. Пам'яті Данила Перцова. — Критика, № 3–4, 2022 (c. 29–39).

Примітки

Джерела сторінка на сайті НСКУ. сторінка на сайті classic-online.ru

Посилання

Помер український композитор, учасник гурту «Хорея Козацька», Данило Перцов // Главком, 05.12.2021