Сімонов Михайло Іванович — (23 жовтня 1918) ст. Дубна Московсько-курської залізниці у родині залізничного службовця. Провідний фахівець в галузі військової радіолокації. Засновник і начальник Особого Конструкторського бюро Дніпровського машинобудівного заводу(ОКБ ДМЗ), головний конструктор приймально-передавальних систем для радіолокаційних станцій систем Протиповітряної оборони (РЛС ППО), протиракетного нападу (РЛС СПРН), , протиракетної (ПРО) і .
Життєпис 1935 — закінчив навчання у середній школі № 17 в Тулі 1935—1940 — навчається в Тульському механічному інституті; 1940—1948 — працює інженером-конструктором оборонного заводу в м.Пермі 1948 — інженер-випробувач оборонного заводу в Тулі з 1948—1951 — навчання в Академії промисловості озброєнь (військово-промислова Академія) в Кунцеві Московської області; з листопада 1951— начальник відділу Головного Конструктора 2-го виробництва заводу № 586 (нині — Південмаш); з 4 червня 1952 — Начальник відділу Головного конструктора (ВГК) заводу № 933 (п/я 192, далі ВГК ДМЗ; з вересня 1957 — Головний конструктор і начальник Особого конструкторського бюро заводу № 933 (ОКБ ДМЗ) помер у 1978 році;
Професійна діяльність, досягнення
Сімонов — один з засновників Дніпровського машинобудівного заводу і його конструкторсько-технологічної бази. Він був першим у складі тих, кому була доручена організація потужного підприємства з виробництва складної, новітньої на ті часи, техніки — радіолокації для потреб оборони країни.
До них були залучені фахівці, що вже мали досвід організації і управління колективами в інших галузях промисловості. У цю групу керівником конструкторського напрямку заводу був залучений і Михайло Іванович. Підготовлений інженер, що раніше мав значний досвід конструкторської і дослідницької роботи, випускник престижного навчального закладу СРСР — Академії військово-промислового комплексу, що вела для країни підготовку управлінців вищої ланки.
Дмитро Устинов, Міністр оборонної промисловості СРСР особистим наказом призначає Сімонова першим керівником відповідальної ланки в структурі нового заводу — начальником відділу і головним конструктором заводу № 933.
З перших днів своєї роботи на чолі ВГК Михайло присвячує формуванню матеріально-технічної бази ВГК і створенню колективу фахівців, якісному конструкторському забезпеченню виробництва. Розуміючи, що виконання цих функцій, неминуче, доведеться здійснювати при мінімальній участі інтелектуальних сил інститутів-розробників, що працюють над виконанням чергових важливих проектів, формування організаційної основи ВГК Сімонов підпорядкував формуванню тематичної спрямованості робіт. Були створені спеціалізовані лабораторії і конструкторські підрозділи по профілях передавальних і координатних пристроїв, а так само джерел вторинного живлення апаратури РЛС.
Для освоєння перших виробів, до робіт у відділ набиралися фахівці зі знанням радіопередавальних пристроїв — радисти і електротехніки широкого профілю, конструктори цих напрямів. Пізніше, для освоєння у виробництві тренажерів для операторів ЗРК, було потрібно фахівців і інших профілів. З кожним фахівцем, що прибував на роботу в ВГК, Головний конструктор знайомився персонально, максимально приділяючи увагу його професійним здібностям. Конструкторське супроводження виробництва перших зразків унікальних пристроїв, на які документація розроблялася Дніпровським машинобудівним заводом в умовах крайнього ущільненого ресурсу часу містила масу неточностей, що вимагало від фахівців ОГК ґрунтовних, специфічних знань. І, перш за все, було вкрай потрібне уміння їх застосувати зараз, підпорядкувавши свій особистий час єдиній меті — досягненню у виробництві експлуатаційних параметрів виробу, відповідних технічним вимогам Замовника (4-те Головне Управління Міністерства Оборони;(4 ГУМО), по кожній його складовій — окремо і, всіх пристрою в цілому.
Ухвалення рішень по питаннях, що виникають у виробництві, відпрацювання методик випробувань апаратури, коректування робочої і експлуатаційної документації, вимагали інтенсивної роботи з розробниками, технологами, виробничниками і представниками замовника на заводі. Успіх освоєння нових виробів, в процесі виробництва, залежав від злагодженості роботи всіх ланок, всіх учасників технологічного ланцюжка, включаючи представників розробника на заводі. При виникненні численних спірних ситуацій — остаточне рішення, яке вело до успіху, ухвалював МСімонов. На Головного конструктора покладалася персональна відповідальність за забезпечення необхідних характеристик виробів і їх високої надійності.
Виробничий процес нової техніки, будучи безперервним, вимагав постійної конструкторської уваги. Оскільки персоналу було недостатньо, всі співробітники ВГК працювали по 18-20 годин, з короткими перервами для відпочинку, часто — цілодобово і без вихідних днів. Такі були, в тій країні, часи. Освоєння і хід виготовлення апаратури жорстко інспектувався представниками міністерства і ВПК. Становленню виробництва, організаційним і практичним питанням роботи конструкторського бюро, у вересні 1952 р., декілька днів присвятив міністр Устінов, перебуваючи на заводі разом з групою провідних фахівців міністерства і інститутів-розробників. До кінця 1953 року завод успішно виконав перше, поставлене перед ним завдання — на об'єкти Системи ЗРК «Беркут » відвантажуються 60 потужних передавальних пристроїв ГіМ-3, 270 координатних пристроїв і більше тисячі апаратів живлення. До цього часу, з позитивними результатами, були завершені комплексні випробування дослідних зразків Системи і розгорнений монтаж апаратури на всіх об'єктах їх дислокації. Вже до середини 1955 року Система передається Військам ППО в дослідну експлуатацію.
За успішне виконання завдань Уряду по створенню новітніх засобів боротьби з повітрям цілями, велика група керівників і фахівців Союзного заводу № 933 (в подальшому-Дніпровського машинобудівного заводу) нагороджується урядовими нагородами. Головний конструктор заводу Михайло Іванович Сімонов, в їх числі, удостоєний вищого ордена країни — Ордена Леніна.
З 1954 року, враховуючи значне зростання рівня і обсягів виконання покладених на ВГК завдань, ВГК заводу підвищується статус до рівня Особого Конструкторського Бюро (ОКБ) заводу №933.
У роки напруженої роботи, по конструкторському забезпеченню у виробництві все нових і нових виробів, фахівцями ОКБ накопичувався позитивний досвід роботи з розробниками, виробництвом і представництвом замовника. Росте і удосконалюється професійна майстерність фахівців ОКБ.
Поступово, по рівню знань і умінню «бути в темі», багато хто з них досягає рівня розробників. Михайло Іванович гостро розумів необхідність швидкого переходу ОКБ до власних розробок. Він постійно, на всіх рівнях, формував умови для швидкого переходу КБ до самостійної роботи. Власні розробки, на його думку, не стільки підвищували престиж і статус ОКБ, скільки могли, в режимі реального часу, враховувати специфічні можливості технологічних потужностей заводу, забезпечуючи, тим самим, скорочення до мінімуму об'ємів і термінів технічної підготовки виробництва, з оптимізацією всіх циклів освоєння виробу в цехах заводу.
На початок 60-х років, за ініціативою і наполегливістю Сімонова, фахівці ОКБ здійснюють розробку КД на потужні передавальні пристрої для РЛС ППО і ПРО (радіодальномір РД-75"Амазонка" , «Аргунь», «Істра»), приемо-индикаційну апаратуру РЛС СПРН «Дніпро-М». Це, відразу ж, позитивно, відбилося на ефективності роботи виробництва. Розробка документації на передавальні пристрої усіх Систем, надалі, стає одним з основних напрямів діяльності Конструкторського бюро заводу. У 70-х роках, по технічних завданнях на розробку (ТЗР), фахівцями КБ ведеться розробка радіоелектронної апаратури, декількох модифікацій РЛС СПРН «Дарьял». Апаратура, з успіхом, проходить усі види випробувань, що, об'єктивно, дозволяє створити, в системі оборони країни ряд надпотужних РЛС в світі. Спираючись на отриманий фахівцями КБ досвід при супроводі у виробництві різних ФЗП РЛС і виконанні власних конструкторських робіт, Михайло Іванович тісно співробітничає з головними конструкторами і інститутами розробниками галузі, пропонуючи свої послуги з розробки документації на функціонально закінчені пристрої РЛС. Цьому, в значній мірі, сприяють тільки що завершені роботи по впровадженню в практику конструювання, засобів автоматизованої розробки документації (САПР).
Допоміг випадок. Для проведення натурних випробувань ЗГ РЛС «Дуга» головному конструктору Кузьмінському Ф. А. знадобився розробка імітатора старту МБР з вимірювачем потужності радіосигналу, що формується факелом стартуючої важкої ракети. У охочих виконати таку складну, ризиковану, комплексну роботу — не знайшлося. Михайло Іванович, обговоривши це питання зі своїми фахівцями, запропонував узятися за цю розробку своїм КБ. Робота була доручена групі Юрко В.В., як найбільш, професійно, підготовленому колективу для вирішення такого завдання. Для реалізації розробки такого рівня фахівцям групи довелося спочатку докладно удосконалити САПР, і, тільки після цього, приступати до розробки апаратурно-програмного комплексу. Через два роки напруженої роботи відділу, розробка апаратури (декілька десятків пристроїв) була завершена. Перші зразки пройшли всі види випробувань і два штатні комплекси, виготовлених заводом (близько тридцяти ж.д. платформ), були відвантажені на об'єкти монтажу, змонтовані, настроєні, випробувані і передані в експлуатацію.
Успішна розробка складного вимірювального комплексу вагомо підняла авторитет КБ, додала колективу упевненості у власних силах і можливостях, створила вагомі передумови для подальшого розвитку цього напряму. Михайло Іванович гаряче підтримує прагнення молодого колективу по радикальному вдосконаленню Системи автоматизованого конструювання іпректування (САПР), яка відкриває можливості залучення КБ до перспективних розробок, до робіт високого рівня — створенні цифрової приемо-оброблювальної апаратури РЛС.
Рішенням Уряду Конструкторському Бюро доручається надзвичайно відповідальна робота, що не має аналогів у вітчизняній практиці, — розробка цифрової приймально-оброблювальної апаратури РЛС ПРО «Дон». Розвитку і вдосконаленню свого дітища Михайло Іванович віддає багато сил і уваги, надаючи виконавцям всебічну допомогу. При цьому, за його ініціативи, істотно розширюються потужності тематичного відділу — організовуються групи конструторів-ідеологів, схемотехніків, програмістів, розробників Системи автоматизованого конструювання іпректування (САПР), дослідників компонентної бази, конструкторів, створюється група експлуатації обчислювальних засобів. Відділ істотно розширюється і продовжує інтенсивно оснащуватися сучасною обчислювальною технікою.
Наприкінці 80-х років при допомозі САПР «Дніпро», започаткованої Сімоновим, успішно розробляється конструкторська документація на апаратуру цифрової обробки інформації (швидкодія — десятки мільярдів паралельних операцій в секунду) радіолокації для двох спецобчислювачів — (1980г.) і РЛС «Волга» (1988г.). Блискуче, в безпрецедентно короткі терміни, реалізована в цій апаратурі ідеологія, забезпечила отримання заданих експлуатаційних характеристик РЛС, при високому рівні надійності в процесі експлуатації.