Арбові́русні хворо́би (також Арбовірусні інфекції, ) — інфекційні захворювання, які спричинюють РНК-вмісні віруси п'яти родин Bunyaviridae, Flaviviridae, Reoviridae, Togaviridae і Asfarviridae (арбовіруси), що їх передають в природі між хребетними тваринами кровосисні комахи (за допомогою укусу, втирання лімфи роздавленої комахи або їхніх фекалій). Термін «Арбовірусні хвороби» походить від акроніму з назви вірусної групи —
Класифікація в першу чергу має еколого-епідеміологічний характер і невиправдано поєднує в одне поняття різні по етіології хвороби без урахування їхніх клінічних проявів, через що в багатьох країнах терміном «арбовірусні хвороби» користуються з певною часткою умовності.
Особливості арбовірусних хвороб Особливостями цих хвороб є: більшістю це зоонози, коли збудник у природі передається без участі людини, а хвороба існує виключно поміж тварин, особливо гризунів; є стійка спеціалізована адаптація конкретних вірусів до джерел інфекції — видів тварин, що призводить до того, що ці тварини переносять хворобу в легкій або субклінічній формі; основним, а часто єдиним механізмом передачі арбовірусів є трансмісивний; деякі види членистоногих, зокрема кліщі, здатні передавати вірусів своєму потомству трансоваріально, що призводить до формування стійкого тривалого осередку в географічному районі, іноді за відсутності потрапляння певного часу туди джерела інфекції (печери, гроти тощо); для більшості характерна сувора ендемічність, хвороба існує на конкретній території, що виражається й в назві хвороби — Крим-Конго геморагічна гарячка, гарячка лісу Семлікі, аргентинська геморагічна гарячка, гарячка Росс Рівер, венесуельський енцефаломієліт, гарячка Оропуш тощо; у патогенезі цих хвороб обов'язково є фаза вірусемії, що призводить до швидкої імунної відповіді вже на ранньому етапі й також швидкого звільнення організму від збудника; етіотропна терапія і специфічна профілактика більшості цих хвороб на сьогодні не розроблені.
Клінічний перебіг арбовірусних хвороб На сьогодні клініцисти виділяють 3 клінічні групи арбовірусних хвороб згідно ведучого клінічного симптомокомплекса: Геморагійні гарячки — жовта гарячка, геморагічна денге, гарячка Ласса, хвороба, яку спричинює вірус Марбург, хвороба, яку спричинює вірус Ебола, Крим-Конго геморагічна гарячка тощо; Енцефаліт або асептичний менінгіт — кліщовий та японський енцефаліти, гарячка паппатачі, лімфоцитарний хоріоменінгіт, Кемеровська кліщова вірусна гарячка, Колорадська кліщова гарячка тощо; Хвороби із гарячкою, артралгіями і висипом — класична денге, гарячка Західного Нілу, чікунгунья, гарячка Рифт Валлі, гарячка Сіндбіс, хвороба, яку спричинює вірус Уна тощо.
Актуальність для України На сьогодні через потепління клімату в нашій країні багато арбовірусних хвороб значно поширилися. Приблизно 25 % хвороб влітку, що перебігають з гарячкою, є арбовірусними. У першу чергу це Крим-Конго геморагічна гарячка, кліщовий енцефаліт, гарячка Західного Нілу, гарячка паппатачі.
Джерела Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я", 2002. — Т.2. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9. Beran, G. W., ed. (1994). Handbook of Zoonoses. CRC Press. ISBN 9780849332067.
Посилання Paul D. Hoeprich, M. Colin Jordan, Allan R., M.D. Ronald Infectious Diseases: A Treatise of Infectious Processes Lippincott Williams and Wilkins; 5 edition (July 1994). — 1632 pages ISBN 9780397512966 Mandell, Douglas and Bennett's Infectious Disease Essentials, 1e (Principles and Practice of Infectious Diseases) / John E. Bennett, Raphael Dolin, Martin J. Blaser / Elsevier; 1 Pap/Psc edition (March 31, 2016) — 560 pages ISBN 9780323431019