Українці є однією з національних груп, які сформували багатокультурну аргентинську націю. Кілька хвиль української еміграції створили в цій країні численну українську діаспору. Значна її частина мешкає в федеральній столиці — Буенос-АйресіВасилик M. Українські поселення в Аргентині. — Мюнхен: видавництво Вільного університету, 1982.
Початки та становлення громади
Перші українці Час появи перших українців в Аргентині не визначений. Ще наприкінці XVII-поч. XVIII ст. в Аргентині з'явилися люди з слов'янськими прізвищами такими як Бадиляк, Білевич, Возняк, Войнилович, Висоцький, Вусетич, Гродний, Дембіцький, Добрий, Дорошенко, Дунін-Борковський, Журовський, Зілінський, Мансович, Московський, Недбальский, Островський, Садовський, Семашко, Семирадський, Стельмащук, Судник, Ходасевич, Чайковський, Шиманський, Щіх та ін. Проте національність цих емігрантів встановити важко. В літературі присвяченій польській громаді в Аргентині вказується, що до Аргентини емігрували також деякі учасники повстання 1863 р., які потім вони стали учасниками війни з Парагваєм. Враховуючи заангажованість у це повстання українців-греко-католиків, не можна виключити і їх появи в Аргентині в цей період, зокрема з території Холмщини та Підляшшя. Зокрема, в праці P. Pyzyk вказуються особи з українськими прізвищами, які служили в «Легіон Мілітар»: Pedro Grondyj, Estefano Kosty, Nikolas Doroszenko та Teofilo BrysPyzik E. Los Polacos en la republica Argentina y America del Sur. Desde 1912. Buenos-Aires-1966 — 315 p.Василик М. Українські поселення в Аргентині. — Мюнхен: ви-давництво УВУ. Ucrainica Diasporiana. Vol. 3 — 147 c..
Час появи перших українських селян-переселенців в Аргентині не визначений. 1881 р. за свідченнями Мері Дучак в Аргентині задокументований перший український поселенець. 27.08.1897 р. паралельно з поляками група українців із Східної Галичини переселилася у Місьйонес, що поклало офіційний старт українській колонізації. Українські поселенці з Галичини, яка перебувала під владою Австро-Угорщини оселювались переважно у Північній Аргентині (суч. провінція Місьйонес) в околицях колишньої єзуїтської місії АпостолесBalanda J. (2016). Nashi Llude. Historia de los descendientes ucranios (Espaniol). Posados, Argentina: Editorial Universitaria Universidad Nacional de Misiones. с. 231.Snihur E. A. De Ucrania a Misiones. Una experiecia de transformacion y crecimento. Apostoles, 1997, Colectividad Ucrania de Misiones — 218 s.Cipko S. Ukrainians in Argentina 1897—1950. The Making of a Community. — Canadian Institute of Ukrainian Studies Press Edmont 2011. Toronto — P. 272..
Проте історія Місьйонеса та інших українських спільнот Аргентини починалася в порту Буенос-Айреса. Головний приплив іммігрантів припадає на 1901—1903 рр. Поселенцям тоді давали по землі та допомогу харчами та худобою. Українські емігранти, які прибували до Буенос-Айреса проходили через готелі для іммігрантів. 1888 р. почав працювати добре відомий готель іммігрантів під назвою «Ротонда» (названий так, зважаючи на свою форму). Задуманий як тимчасовий притулок, цей готель використовувався протягом більше 20 років. Саме в ньому зупинялася перша достовірно відома група українських емігрантів. З українською еміграцією безпосередньо пов'язаний і хронологічно наступний готель для іммігрантів по вул. Av. Antártida Argentina S/N, 1104. Цей комплекс було створено замість попередніх з 1906 до 1911 р. Готель діяв до 1953 р. Комплекс зберігся і наразі є найстарішою збереженою пам'яткою Буенос-Айреса пов'язаною з українцями. Наразі тут створено музей еміграції.
Початки громади в Буенос-Айресі Частина українців воліла залишитися в столиці Буенос-Айресі чи його околицях. Осідали українці і в розташованому неподалік містечку Беріссо. Це були здебільшого не одружені особи або родини без дітей, деякі з яких мали досвід заробітчанської праці в містах Австрії, Франції чи Пруссії, а деякі походили з містечок. Їх кількість оцінюють на 4 тис. На початку XX ст. спостерігалося також масове прибуття українців з Російської імперії до Буенос-Айреса. Ці східняки перебралися після революції 1905 р. та оселилися в Ла-Платі, Док-Суді та Беріссо. Зокрема, 1904 р. серед українських емігрантів згадуються волиняки. Початок українській громаді столиці Аргентини було покладено.
Соломія Крушельницька в Буенос-Айресі
У місті концертувала (театри «Колон», вул. Cerrito 628 та «Опера», вул. Av. Corrientes 860), а потім і одружилася відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька.Білавич Д. С. Крушельницька в Аргентині. Після завершення оперної кар'єри С. Крушельницька приїхала до Буенос-Айреса у 1923 р. із сольними камерними концертами. З Аргентиною пов'язана важлива подія в особистому житті Соломії Крушельницької — 19 липня 1910 р. вона одружилася з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Акт реєстрації шлюбу відбувся в закладі цивільної реєстрації № 14. По завершенні формальностей в оточенні вибраних друзів вирушили на сніданок до готелю «Плаза» (на той час найсучасніший готель міста — один з перших хмарочосів, відкритий 1909 р. за адресою вул. Florida 1005, існує і зараз в перебудованому стані і функціонував як готель «Маріот-Плаза»). Музичний світ Буенос-Айреса відзначив цю подію оперою А. Бойто «Мефістофель» на сцені театру «Опера» та концертом в «Prince George's Hall», вул. Sarmiento (колишня Кужо) 1230, не зберігся) на честь Соломії Крушельницької де Річчоні. Наразі в Буенос-Айресі живе онука співачки.
Док-Суд Першим місцем компактного проживання українських емігрантів у Буенос-Айресі була інша дільниця — Док-Суд (Південний Док) поза федеральним містом. Вона розташована за мостом на південь від Ла-Бока. Працю в самому Буенос-Айресі знайти було важко. Новий Порт тоді тільки будувався, але туди приймали тільки тих, хто знає мову. На вулиці Alem були агентства праці, кав'ярні та розважальні заклади, які орієнтувалися на моряків. Тут повно було злодіїв та аферистів. Українські емігранти намагалися їх уникати та попереджали про небезпеку інших. В околицях міста була тоді дешева земля. Проте українці її не купляли, сподіваючись заробити та повернутися до дому. Українці знайшли роботу на холодильниках, виробництві шкіри та м'яса, а також електростанції Док-Суда (тоді El Docke). В цей час вони оселися в цьому містечку, що було відділено від федерального міста гирлом річки Матанса-Ріачуело. Тут і досі збереглися ряди невеликих будинків з бляхи. Спочатку саме в таких будинках українці винаймали помешкання зі спальнею, кухнею та туалетом. На Док-суд з федерального міста переправлялися човном, бо мосту не було. Потім це робили старим мостом, який зберігся до нашого часу. З об'єктів пов'язаних з українцями збереглися електростанція та стадіон «Спортіво» (звичайно оновлений). Наразі українці в Док-Суд вже не живуть, натомість цей район є зараз став депресійним і небезпечним для туристів місцемДанилишин М. Українці в Республіці Аргентина. — Буенос-Айрес. 1979 р..
Українські емігранти реєструвалися в будівлі тодішнього банку Бостон (наразі інший банк) по вул. Bartolomé Mitre, 575, щоб через нього отримувати листи з Батьківщини.
Визнання України 5 лютого 1921 р. президент Аргентини своїм декретом офіційно визнав УНР. А у вересні 1921 р. року Аргентину відвідав також представник ЗУНР Петро Карманський. Він мав задачу збирання коштів на потреби республіки, для чого відвідав Буенос-Айрес і компактні українські поселення.
Гостролі капели Кошиця У липні-вересні 1923 р. Аргентиною гастролювала колишня Республіканська капела УНР під керівництвом диригента Олександра Кошиця. Тут вона виступала як комерційний проект Макса Рабінова у Буенос-Айресі, Ла-Платі, Кордові, Росаріо та Баїя-Бланка. Зокрема, в Буенос-Айресі концерти відбулися у театрах «Колізей» та «Авеніда». Аргентинська публіка з захопленням відкрила для себе українську музику, зокрема легендарний «Щедрик» Миколи ЛеонтовичаПересунько Тіна. Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. Видавництво «АртЕк», 2018. 200 с..
Духовне життя Незважаючи на те, що в Аргентині вже було досить багато українців, проблемою як греко-католицької (галичани), так і православної (переважно буковинці) громад була відсутність церкви та священника. Галичани з Місьйонес просили греко-католицького священника з Перемишля чи Станіславова (суч. Івано-Франківська), з чим звернулися до митрополита. Під юрисдикцію римського ксьондза вони вперто йти не хотіли. Їх православні сусіди буковинці переконали земляків з Галичини разом звернутися по священника з Московського патріархату до російської місії в Буенос-Айресі. Російський консул в Буенос-Айресі звернувся до царя Олександра III тут щодо відкриття православної місії. Цар підтримав ідею, і в 1891 р. протоієрей Костянтин Ізразцов прибув у Буенос-Айрес. Він і випросив у царя кошти на зведення православної церкви у місті. У 1901 р. храм св. Трійці по вул. Brasil 315. був відкритий в присутності президента Аргентини Хуліо Рока. Проте вірян у парафії було не багато. У 1900 р. справи церкви дещо покращились з-за її відвідування частиною українців. Дияконом тут, зокрема, був полтавчанин І. Міленко.Православні богослужіння перед Другою світовою війною відбувалися, зокрема, в будівлі грецької спільноти по вул. Julian Alvarez 1040. 25 травня 1928 р. в церкві св. Трійці відбулася перша жалобна служба по С. Петлюрі, яку влаштували колишні вояки УНР, а відправив перший український православний священник в Буенос-Айресі — Микола Чернявський.
У місті зупинявся (імовірно в будівлі Семінарії Вілла Девото (Seminario Villa Devoto).) під час своєї подорожі в Південну Америку митрополит Андрій Шептицький.
Духовну опіку греко-католикам міста в 1930-х рр. старався забезпечити о. С. Вапрович, який працював у Місьйонес. Він закладав при всіх церквах та каплицях церковні братства, організовував гуртки українознавства, аматорські гуртки, читальні, заложив дяківську школу. Не зважаючи на відстань біля 1000 км і понад 35 годин їзди потягом, він три рази побував у Буенос-Айресі (між 1930 та 1934 рр.), де відправляв богослужіння у латинських церквах або у вищезгаданій домівці «Просвіти» в Док-Суді, яку він посвятив у 1932 р.
Костел святого Сакраменту (Baslica del Santsimo Sacramento) був місцем перших греко-католицьких богослужінь в місті. 4 грудня 1939 р. та 28 січня 1940 р. в цьому костелі відбулося архієрейське богослужіння за участі апостольського візитатора єпископа Івана Бучка, який приїхав з Риму з метою владнати релігійне життя греко-католиків Аргентини. Єпископ подбав про греко-католицького священника для Буенос-Айресу. В березні 1940 р. о. Іпатій Майка переїхав з Місьйонесу до містечка неподалік Буенос-Айреса — Беріссо. 25 січня 1942 р., в самому Буенос-Айресі, він також започатковує регулярні богослужіння в костелі святого Сакраменту.
Українські школи Є інформація, що перша українська школа для поселенців міста Буенос-Айресу з околицями постала також у 1910 р. в дільниці Белграно. Її вів вчитель Пилип Бак. Він працював в Док-Суді та брав участь в будівництві військового порту «Пуерто Белграно». Він створив читальню в Буенос-Айресі. Але його учні розійшлися на заробітки а він сам подався до БразиліїЦіпко С. Українці в Аргентині (1897—1950): творення громади / С. Ципко; (переклад з англійської М. Гримич і С. Кухаренко) — К.: Дуліби, 2015. — 280 с..
28 березня 1932 р. при збудованій домівці «Просвіти» на Док-Суді відкрито першу в місті «Рідну Школу» (нав'язуючи до «Рідної Школи» на Галичині). Чисельністю та рівнем навчання школа при філії товариства «Просвіта» в Док-Суді якісно переважала інші.