Кра́мпус — персонаж різдвяного фольклору низки європейських країн, антропоморфна істота з рогами, яку описують як «напівкозла-напівдемона»Basu, Tanya (19 December 2013) «Who is Krampus?» National Geographic Magazine, яка в різдвяні дні карає дітей, що погано себе поводили. Він був повною протилежністю Святому Миколаю, який нагороджував хороших дітей подарунками. Крампус має стосунок до Святого Миколая в таких країнах та регіонах, як Австрія, Баварія, Хорватія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Больцано і в деяких частинах Північної Італії. Походження цієї постаті до кінця не з'ясовано; деякі фольклористи та антропологи вважають його походження дохристиянським.

У традиційних парадах і таких святкових подіях, як Krampuslauf (в перекладі: Крампус біжи), молодий хлопець переодягався в Крампуса; така церемонія відбувається щорічно в більшості альпійських міст.

Етимологія Назва Крампус походить від  — пазур.

Зовнішній вигляд

Хоча Крампус фігурує в багатьох варіаціях, але більшість з них має ряд спільних ознак. Він покритий волоссям, зазвичай коричневого або чорного кольору, мав розщеплені копита замість рук і роги козла. Він мав довгий звисаючий загострений язик, та ікла.

Крампус носить ланцюги, що за задумом символізують ув'язнення диявола в традиціях Християнської церкви. Для більш драматичного ефекту він ляскає ланцюгами. На ланцюги іноді вішали дзвони різного розміру. У пізніших язичницьких версіях, Крампус носив із собою березові різки якими він при нагоді бив дітей. Такі березові різки () ймовірно мають історію походження з дохристиянських язичницьких обрядів посвяти. У деяких версіях березові гілки замінялися батогом. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком за спиною; в якому він забирав поганих дітей аби потопити, з'їсти, або відправити у пекло. У деяких старих версіях, є згадка, що він клав неслухняних дітей у мішок і забирав з собою. Таку ж саму рису мають і інші соратники Санта Клауса, наприклад Чорний ПетроChristian Slaves, Muslim Masters: White Slavery in the Mediterranean, the Barbary Coast, and Italy, 1500—1800, Robert Davis, 2004.

Ніч Крампуса — Krampusnacht У частині Європи свято Св. Миколая святкують 6 грудня. Попереднього вечора, 5 грудня, у Ніч Крампуса або Крампуснахт (), на вулицях з'являється злий волохатий демон. Іноді разом зі Св. Миколаєм, іноді сам, Крампус навідується у домівки і на роботу до людей. Святий зазвичай вдягнений у церковну ризу єпископа, і несе золотий церемоніальний жезл. На відміну від Санта Клауса, відомого у Північній Америці, в цьому святкування Святий Миколай приходить лише до хороших діток, в той час як Крампус відповідальний за відвідування поганих. Миколай дарує подарунки, а Крампус дарує вугілля і березові різочки.

Походження

Історію походження Крампуса пояснюють як продовження дохристиянських Альпійських традицій у сучасності. У короткій статті в якій обговорювали цю постать, опублікованій в 1958, Моріс Брюс писав:

Мабуть мало сумнівів є щодо його справжньої ідентичності, що є нічим іншим як повна регалія вцілілого Рогатого Бога відьом. Березові різки можуть бути пов'язані із обрядами посвячення на певних відьмацьких шабашах; обряди яких імітували прив'язування і побиття. Ланцюги можуть означати християнські спроби 'зв'язати диявола' але знову ж таки вони можуть бути частиною обрядів язичницької посвяти.

Описуючи свої спостереження в 1975 перебуваючи у невеличкому місті в Штирії, антрополог Джон Дж. Гонігманн писав:

Описуваний фестиваль Святого Миколая, включає культурні елементи, загально поширені в Європі, що в деяких випадках мають корені в далекі до християнські часи. Сам Миколай став популярним в Німеччині приблизно в дванадцятому столітті. Свято, присвячене цьому покровителю дітей, відбувається лише один раз взимку, в якому діти стають об'єктами особливої уваги, іншими святами є День святого Мартіна, біблійний День побиття невинних немовлят, і Новий Рік. Переодягнені біси, що поводять себе шалено і приносять різні капості, відомі в Німеччині що найменше із шістнадцятого століття, в той час як біси із масками тварин, що поєднують страхітливі і комічні () гримаси з'явилися в виставах середньовічних церков. У великій літературі, у більшості європейських фольклористів висвітлюються ці істоти. …

У Австрійській спільноті, яку ми вивчали цілком усвідомлюють що «язичницькі» елементи поєднуються з християнськими обрядами, пов'язаними із Святим Миколаєм та іншими зимовими церемоніями. Вони вірять, що Крампус походить від язичницької надприродної істоти, яка асимілювалася із християнським образом диявола.

Постать Крампуса збереглася, і у XVII столітті Крампус був включений до християнських зимових святкувань, де Крампус і Святий Миколай існували разом.

Країни минулої Габсбурзької Імперії здебільшого запозичили традиції святкування 5 грудня пов'язані із Крампусом і Святим Миколаєм з австрійських.

На роль карнавального Крампуса традиційно обирають найсильнішого парубка села, який супроводжує Святого Миколая. Антропологи вбачають у цьому персонажі та повʼязаному з ним обряді (викрадення неслухняних дітей, винесення їх до річки) збережену пам'ять про архаїчні племінні ініціації.

Сучасна історія Після виборів 1923 року в Австрії, традиції пов'язані з Крампусом були заборонені режимом Долффуса завдяки Вітчизняному фронту () і Християнсько-соціальній партії. В 1950-их, уряд розповсюджував брошури із назвою «Крампус це зла людина». До кінця століття святкування із Крампусом відродилися і залишаються популярними сьогодні. Традиції пов'язані із Крампусом також відроджуються у Баварії, разом із місцевими традиціями вирізьблених дерев'яних масокErik Olsen, «In Bavaria, Krampus Catches the Naughty .» New York Times , 21 December 2014..

У Сполучених Штатах подекуди влаштовуються вечірки Крампуса, місцеві Крампуснахти (у таких містах, як Вашингтон, округ Колумбія та Новий Орлеан) і перегони на тему Крампуса. Цей персонаж сприймається як атрибут «темного боку» Різдва.

Галерея

Див. також Чорт Біс Бабай Крампус: викрадач Різдва (фільм)

Примітки

Посилання

Roncero, Miguel. «Trailing the Krampus», Vienna Review, 2 December 2013