Кікбоксинг

Кікбо́ксинг () — вид спортивного єдиноборства, у якому поєднуються техніка боксу з ударами ногами, запозиченими зі східних бойових мистецтв, зокрема карате, муай тай та тхеквондо. У сучасному значенні кікбоксинг є регламентованим видом спорту, що включає різні дисципліни з чітко визначеними правилами, які встановлюються міжнародними організаціями (зокрема WAKO). У ширшому вжитку термін «кікбоксинг» іноді використовується як узагальнююча назва для ударних єдиноборств, у яких дозволені удари руками та ногами.

Історія

Загальна характеристика Кікбоксинг сформувався у 1960–1970-х роках паралельно у двох основних центрах — Японії та США. Його виникнення пов’язане з прагненням поєднати техніку різних бойових мистецтв у рамках повноконтактних поєдинків.

Американський кікбоксинг Історія кікбоксингу пов'язана зі специфікою розвитку східних єдиноборств у США. Після Другої Світової, Корейської та В'єтнамської війн, до Сполучених Штатів переїхало багато емігрантів з різних країн Азії, які займались та викладали бойові мистецтва, американізувались та прагнули заробити на своїх знаннях та вміннях. Перемога на бійцівському турнірі була найкращою рекламою для будь-якої школи. Однак правила карате, які суттєво обмежують контакт, були незрозумілими представникам інших шкіл єдиноборств. Окрім того, у США популярними були комерційні бої (включаючі постановні), які дозволяли отримати пристойний гонорар представнику будь-якого стилю. Однак двобої з карате були недостатньо видовищними для того, щоб глядачам було цікаво купити квитки на змагання.

Кікбоксинг 1960-х років Перші спроби влаштувати в США змагання з повноконтактного карате припадають на початок 1960-х. У 1960 році американець гавайського походження Ед Паркер заснував школу Kenpo Karate Association of America, яка згодом, у 1962 році, була перетворена на Міжнародну асоціацію Кенпо-карате (IKKA). Кенпо-карате не є кікбоксингом, але саме у цій школі формувалися ідеї повного контакту, що згодом вплинули на розвиток кікбоксингу. Паркер у 1964 році заснував у Лонг-Бічі (Каліфорнія) щорічний турнір International Karate Championships, який став однією з найбільших платформ для змагань з карате у США.

У 1963 році Роберт Тріас провів у Чикаго перший національний турнір, який анонсувався як «World Karate Championships»; пізніше захід був перейменований на USKA Nationals. У 1964 році там же, у Чикаго, відбувся турнір U.S. Karate Championships, який виграв Дж. Пет Берлесон. Двобої проводилися за правилами поінт-карате, а не повного контакту, проте в масовій свідомості будь-який бій, що дозволяє удари руками і ногами, асоціювався саме з карате.

Бенні Уркідес, американський кікбоксер, хореограф та актор бойових мистецтв, в інтерв'ю згадує, що слово «кікбоксинг» у 60-х вже використовувалось у розмовній мові:

17 січня 1970 року в Лонг-Бічі (Каліфорнія) на турнірі US Pro Team Karate Championships відбувся бій, який вважається першим повноконтактним кікбоксерським поєдинком у Північній Америці: Джо Льюїс, чемпіон США з поінт-карате у важкій вазі, переміг представника кенпо-стилю Грега Бейнса нокаутом у другому раунді. На цьому поєдинку обидва бійці виходили в боксерських рукавичках, а ринг-анонсер уперше офіційно назвав їх «кікбоксерами» — саме звідси прийнято вести відлік американського кікбоксингу.

Кікбоксинг 1970-х років У 1973 році Джо Льюїс та старший віце-президент Universal Studios Том Танненбаум озвучили ідею регулярно проводити повністю санкціоновані турніри, де бійці різних стилів зможуть працювати у повний контакт. У 1974 році промоутери Майк Андерсон, Дон та Джуді Куїни розвили ідею, створивши Асоціацію професійного карате PKA (Professional Karate Association).

14 вересня 1974 року PKA провела перший офіційний Чемпіонат світу з повноконтактного карате в Лос-Анджелесі. Першими чемпіонами світу за версією PKA стали Джо Льюїс (важка вага), Джефф Сміт (напівважка) та Білл «Суперфут» Уоллес (середня вага). Подія широко висвітлювалася телебаченням і мала значний світовий резонанс.

У травні 1974 року було проведено перший європейський турнір з All Style Karate та перша міжконтинентальна зустріч Європа-США. Заходи були організовані спортивними менеджерами Майклом Андерсоном (від США) та Георгом Брюкнером (Західний Берлін, Німеччина). У них взяли участь 88 спортсменів з чорними поясами. Саме тоді за пропозицією Брюкнера цей формат поєдинків в Європі офіційно отримав назву «кікбоксинг».

У 1976 році Майк Андерсон і Георг Брюкнер заснували в Парижі першу міжнародну організацію аматорського кікбоксингу — World Martial Arts Association (WMAA), яка 26 лютого 1977 року була офіційно зареєстрована в Берліні під назвою World All-Style Karate Organization (WAKO). Майк Андерсон обіймав посаду першого президента організації з 1977 по 1987 рік. Перший Чемпіонат світу WAKO відбувся 1978 року в Берліні: у ньому взяли участь 110 спортсменів з 18 країн. Згодом організація отримала сучасну назву — World Association of Kickboxing Organizations.

Кікбоксинг 1980-х років Кікбоксинг цього періоду здобував популярність у світі завдяки кіно, коли відомі спортсмени почали зніматися у бойовиках. Кікбоксери ставали постановниками трюків, каскадерами і акторами, демонструючи на екрані прийоми кікбоксингу. У 1979 році на екрані з'являється Білл «Суперфут» Уоллес («Сила одинака», 1979); пізніше — Джо Льюїс («Сила п'ятьох», 1981 рік) та Дон «Дракон» Уїлсон («Кривавий кулак», 1989 рік). У 1989 році на екрани виходить фільм «Кікбоксер» за участю Жан-Клод Ван Дамма і Мішеля Кіссі. Всього вийшло п'ять частин цього фільму, в яких також знімався майстер бойових мистецтв Марк Дакаскос.

У 1985 році організація PKA відчула серйозні юридичні проблеми. Тому п'ять основних американських промоутерів вирішили створити нову організацію: 16 липня 1986 року народилася Міжнародна асоціація спортивного кікбоксингу (ISKA). Основні титульні бої із найкращими спортсменами транслювались у телевізійній мережі ESPN, що сприяло популяризації організації та виду спорту.

Японський кікбоксинг «Японська» гілка кікбоксингу своїм походженням пов'язана з проникненням до Японії тайського боксу, який, незважаючи на конкуренцію з Кіокушинкай, зміг зайняти досить велику нішу. Фактично, японський кікбоксинг — це дещо змінені правила тайського боксу. Істотними відмінностями є заборона на удари ліктями (вони призводять до розсічень, що шкодить видовищності, оскільки публіка полюбляє «чисті» нокаути, а не постійні зупинки боїв через травми) та інший підхід до підрахунку очок (збалансована оцінка ударів руками і ногами на відміну від тайського боксу, де удари ногами оцінюються вище).

У 1970-ті роки японський кікбоксинг розвивали три основні організації: AJKBA (All-Japan Kick-Boxing Association), WKBA (World Kick-Boxing Association) та ліга «Какутогі». У 1976 році в США була створена Всесвітня асоціація карате (пізніше — Всесвітня асоціація кікбоксингу, WKA) на чолі з Говардом Гансоном, майстром Сьорін Рю. Незважаючи на те, що ця організація є американською, завдяки чудовим особистим зв'язкам Гансона, WKA досить сильно розвивалась у Японії.

Після того, як в 1981 році ряд японських кікбоксерів виявилися замішаними в зв'язках з організованою злочинністю, японські організації прийшли в занепад, поступившись WKA. З кінця 1980-х років знову стали з'являтися місцеві функціонери кікбоксингу, а в 1993 році японський карате-майстер Кадзуйосі Ісіі заснував у Токіо організацію К-1, яка перетворила японський кікбоксинг в одне з найбільш розвинених професійних єдиноборств у світі. Перший турнір K-1 World Grand Prix відбувся 30 квітня 1993 року в Національному гімнастичному центрі Йойогі (Токіо). K-1 здобула популярність у Європі, у першу чергу — в Нідерландах. Як наслідок, ця країна стала одним з центрів світового кікбоксингу.

Видатні представники японського кікбоксингу: Тосіо Фудзівара, Роб Каман, Іван Хіпполіт, Петер Артс, Ернесто Гост, Енді Хуг, Ремі Боньяскі, Масато Кобаясі, Анді Сауер, Мірко Филипович, Буакхау Банчамек, Геворг Петросян.

Кікбоксинг в Україні У СРСР та в Україні кікбоксинг з'явився наприкінці 80-х та початку 90-х. У 1987 році в місті Київ була започаткована перша школа кікбоксингу та «Всесоюзна Рада кікбоксингу» (ВРК). Першовідкривачами цього виду спорту стали каратист Андрій Чистов та боксер Павло Орел за сприяння дипломата Олега Зіброва. Головою ВКР було обрано Зіброва, головним тренером збірної СРСР — Чистова, а старшим тренером — Орла.

Періодом офіційного визнання кікбоксингу в СРСР вважається 1990 рік, коли Держкомспорт СРСР визнав кікбоксинг видом спорту та включив його до системи фізичного виховання молоді.

Перший чемпіонат України (на той час — УРСР) з кікбоксингу відбувся в Києві у липні 1990 року, в ньому взяли участь більш ніж 70 спортсменів, а за його підсумками була створена збірна команда республіки.

Після відновлення Незалежності перша національна федерація кікбоксингу в Україні була зареєстрована 15 березня 1993 року, її президентом став Павло Орел. Однак ще до закінчення процедури юридичної легалізації, на Чемпіонаті світу 1992 року, що проходив у м. Гельсінкі (Фінляндія), кікбоксери вже виступали від незалежної держави та здобули 3 золоті, 2 срібні та 4 бронзові медалі.

Версії кікбоксингу, визнані в Україні як види спорту До Реєстру визнаних видів спорту входить декілька версій кікбоксингу. Між ними є невеликі відмінності в правилах, однак головною відмінністю є міжнародна організація, що розвиває даний вид спорту у світі. World Association of Kickboxing Organizations (WAKO). В Україні її представляє ВГО «Федерація кікбоксингу України ВАКО». International Sport Karate Association (ISKA). Громадська організація «Федерація кікбоксингу України ІСКА» розвиває цей вид спорту на території України. World Kickboxing Association (WKA). Національна федерація з виду спорту, яка розвиває його в Україні, має назву «Всеукраїнська кікбоксерська асоціація ВКА». World Pan Amateur Kick Boxing Association (WPKA). Представник в Україні — «Український Союз Кікбоксингу». World Traditional Kickboxing Association (WTKA). Розвивається організацією «Національна Федерація кікбоксингу України WTKA».

Змагання В Україні проводяться Чемпіонати Світу та Європи з кікбоксингу різних версій. Найперша подія такого рівня, Чемпіонат Світу WAKO з кікбоксингу, пройшла в Києві 25-28 листопада 1995 року. Захід було перенесено до Києва через Балканську війну, яка унеможливила проведення чемпіонату в первісно запланованому місці. У заході взяли участь понад 600 спортсменів з 50 країн. Україну на ньому представляло понад 30 спортсменів. Серед перших українських чемпіонів світу — Олексій Нечаєв, Віктор Дорошенко, Віталій Кличко.

У 1998 році в Києві відбувся черговий Чемпіонат Європи з кікбоксингу WAKO, де українські спортсмени здобули 5 золотих, 9 срібних та 10 бронзових медалей.

З 1 по 8 травня 2018 року в столиці України пройшов Чемпіонат світу з кікбоксингу за версією ISKA.

Змагальні дисципліни Розділи змагальних дисциплін відрізняються в залежності від організації кікбоксингу. Однак у всіх версіях є декілька спільних. Загалом їх розділяють на татамі-дисципліни та рингові. Також кікбоксинг має і демонстраційний розділ, що підвищує видовищність цього виду спорту.

Двобої на татамі

Поінт-файтинг (семі-контакт). Це контактний розділ, в якому два учасника змагаються з метою набрати якомога більше балів за допомогою швидкості та точності. Після кожного удару ногою чи рукою, що досяг дозволеної зони, центральний рефері призупиняє поєдинок і одночасно з двома іншими суддями показує на пальцях кількість балів, які присудженні тому чи іншому учаснику, вказуючи на нього. Дозволеними є удари в голову (включаючи потилицю), тулуб (окрім спини та зони нижче пояса до кісточки); також дозволено проводити підсічки, завдаючи удари нижче кісточки. Правила поінт-файтингу є звичними для представників карате сьотокан-напрямку та неолімпійських версій тхеквондо.