Марія Мекленбург-Шверінська (), повне ім'я Марія Александріна Єлизавета Елеонора (), відома в Росії як Марія Павлівна, з часом — як Марія Павлівна-старша (, 14 травня 1854 — 6 вересня 1920) — велика княгиня Російської імперії, до шлюбу герцогиня Мекленбург-Шверінська, єдина донька великого герцога Мекленбург-Шверінського Фрідріха Франца II та принцеси Августи Ройсс-Кестріцької, дружина великого князя Російської імперії Володимира Олександровича Романова. Її називали найвеличнішою з великих княгинь. Жоден з членів її родини не загинув в ході Громадянської війни 1917—1921 років. Залишила Росію у березні 1920 року, відпливши з Новоросійська на італійському пароплаві «Семіраміда» до Венеції. Останні півроку життя провела в еміграції. Померла та похована у Контрексевілі.

Президент Академії витончених мистецтв у 1909—1917 роках. Була відома своєю колекцією коштовностей.

Біографія

Ранні роки Марія народилась 14 травня 1854 року у палаці Людвігслюст, літній резиденції герцогів Мекленбург-Шверіна. Була третьою дитиною та єдиною донькою в родині правлячого великого герцога Фрідріха Франца II та його першої дружини Августи Ройсс цу Кестриць. Мала старших братів Фрідріх Франца та Пауля Фрідріха. Згодом у неї з'явилося троє молодших братів, з яких дорослого віку досяг лише Йоганн Альбрехт.

У 1857 році сімейство в'їхало до нової резиденції у Шверіні, побудова якої тривала більше десяти років.Шверінський замок Літо проводили у Людвігслюсті.

З дитинства Марія вирізнялася допитливістю, отримала прекрасне виховання.Валентина Григорьевна Григорян. Романовы. Биографический справочник. 2006

Матір померла, коли їй було 7 років. Дівчинка важко переживала втрату. Батько за два роки узяв шлюб із принцесою Анною Гессен-Дармштадтською, вдвічі молодшою від нього. За кілька місяців Анна раптово померла від пологової гарячки, народивши доньку Анну Матильду. У 1868 році наступною мачухою 14-річної Марії стала Марія Шварцбург-Рудольштадт, не набагато старша від неї. Від цього союзу у принцеси з'явилась єдинокровна сестра Єлизавета та троє братів. Молодший народився вже після її від'їзду до Росії.

Була нетривалий час заручена з родичем нової мачухи, правлячим князем Шварцбург-Рудольштадта Георгом Альбертом.Albert Stopford: The Diamond Pimpernel Георг Альберт доводився Марії Шварцбург-Рудольштадт двоюрідним дядьком з материнського боку та троюрідним братом з батьківського. Розірвала заручини після зустрічі у червні 1871 року з великим князем Володимиром Олександровичем з дому Романових. Молоді люди справили одне на одного незабутнє враження. Однак пара три роки не могла отримати дозвіл на шлюб, оскільки Марія не бажала змінювати віросповідання. Зрештою, імператор Олександр II дозволив цей союз, не наполягаючи на переході дівчини у православ'я. Про заручини було оголошено у квітні 1874 року.

Життя в Росії

У 20 років Марія взяла шлюб із 27-річним великим князем Володимиром Олександровичем, третім сином правлячого імператора Росії Олександра II. Вінчання відбулося 28 серпня 1874 року у Санкт-Петербурзі. Наречена була у білій сріблястій сукні, вишитій квітами. Як весільний подарунок Романов презентував дружині діамантову тіару з перлами роботи ювелірного дому Болін, яка коштувала йому 48 200 рублів. Олександр II подарував невістці смарагдову парюру.Смарагди великої княгині Марії Павлівни Оселилися молодята на Палацовій набережній у Володимирському палаці, який був освячений перед їхнім весіллям.Володимирський палац Літо проводили у Царському Селі. В Росії принцеса почала зватися Марія Павлівна.

Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося п'ятеро дітей. Князь Гавриїл Романов з подивом зауважував, що велика княгиня сама годує немовлят. Родина часто подорожувала Європою. Раз на два-три роки відвідували Мекленбург-Шверін. У 1879 році старший брат Марії одружився з княжною Анастасією Романовою. У 1883 році вони стали правлячою парою великого герцогства.

Володимирський палац з часом став одним зі світських центрів столиці. Там велика княгиня була повною господинею та трималася відповідно до свого високого статусу. Іноземні дипломати змальовували її як розумну, добре освічену, артистичну жінку, яка не проти пококетувати та любить наказувати. Її прийоми та бали славилися продуманістю та пишністю, до столу запрошувалось до 1000 осіб. У 1883 році вона влаштувала перший «руський» бал, де присутні були вдягнені у традиційні руські костюми допетрівського часу.У 1894 році такий бал влаштували Шереметьєви, а найвідоміший, у 1903 році, — самі Романови. В суспільному житті різдвяні базари під її патронажем у залах Дворянського зібрання затьмарювали всі інші благодійні заходи Петербургу. Їй вдавалося збирати значні суми, залучаючи на свої прийоми осіб неаристократичних, але багатих, які за своїм походженням не мали доступу до найвищих верств світського суспільства, але охоче відкривали гаманці для благодійності, аби віддячити великій княгині за гостинність.

Користуючись тим, що з 1904 року сім'я царя постійно жила в Олександрівському палаці у Царському Селі, Марія Павлівна зробила все, щоб її «малий двір» замінив собою імператорський. Придворний чиновник генерал А. А. Мосолов писав у своїх емігрантських мемуарах: «Не існувало в Петербурзі двору популярнішого та впливовішого за двір великої княгині Марії Павлівни, дружини Володимира Олександровича».Ген. А. Мосолов. При дворе императора. — Рига, . — стор. 54. Князь Фелікс Юсупов згадував: «Велика княгиня точно зійшла з картини ренесансного майстра. Вона була уродженою герцогинею Мекленбург-Шверинською та за рангом йшла відразу за імператрицями. Спритна та розумна, вона чудово відповідала своєму становищу».

Відома своєю пристрастю до коштовностей, Марія Павлівна у 1890 році замовила придворним ювелірам тіару, яка згодом стала відомою як Володимирська.Ювелірні вироби великої княгині Марії Павлівни Романової У 1900 році в Парижі велика княгиня вперше відвідала бутик Cartier та скупила більшу частину прикрас з вітрини. Через сім років вона допомогла організувати відкриття першої в Росії виставки цієї ювелірної марки. У Петербурзі в «Гранд Готелі Європа» були виставлені на продаж прикраси та ювелірні годинники Cartier. Більшість з експонованих коштовностей були виготовлені за індивідуальним замовленням Марії Павлівни.Ювелірний та антикварний портал. Прикраси Cartier в дореволюційній Росії

Загалом велика княгиня періодично проводила у Парижі по кілька місяців, починаючи з листопада, там з нею прагла зустрітися вся французька аристократія. Зазвичай Марія Павлівна бувала у будинку графині Єлизавети де Греффюль, також товаришувала з графинею Лорою де Шевіньє.George Painter. Marcel Proust, Paris, Mercure de France, 2de édition 1992 Від 1902 року регулярно відвідувала також бальнеологічний курорт Контрексевіль для лікування, зупиняючись у готелях «La Souveraine» та «Cosmopolitain».Історія Російської православної церкви в Контрексевілі У 1905 році була присутньою на весіллі своєї небоги Цецилії з кронпринцом Німецької імперії Вільгельмом.Романови. Біографічний довідник

З імператрицею Олександрою Федорівною відносини мала не надто добрі. По прибуттю тієї у 1894 році до двору, Марія Павлівна воліла стати її повірницею та наставницею, однак відразу отримала холодну та рішучу відмову, завдяки чому стала неприязно ставитися до імператриці.Лев Лурьє. Третя імператриця До того ж була досить амбітною, цікавилася політикою більше за свого чоловіка, і подейкували, що Олександра Федорівна побоюється її інтриг. До відкритої конфронтації призвело бажання сина великої княгині взяти шлюб зі своєю розлученою кузиною Вікторією. Олександра Федорівна була проти та чинила всілякі перепони. По поверненні Кирила Володимировича у 1905 році з-за кордону, де він уклав цей союз без дозволу імператора, його позбавили усіх чинів та титулів та вислали з Росії. У 1908 році його опала припинилася, оскільки він став третім у черзі на російський престол. Прагнучи підвищити його шанси на успадкування трону, Марія Павлівна 10 квітняДім Романових. Марія Павлівна перейшла у православ'я.

У лютому 1909 року її чоловік помер. Велика княгиня замінила його на посту президента Академії витончених мистецтв у Петербурзі та стала замість нього патроном православного Свято-Князь-Володимирського братства у Німеччині. Протегувала Спілці архітекторів-художників, патронувала виставку «Ломоносов і Єлизаветінський час», яка відбулася в Академії у 1911 році. Головувала на з'їзді зодчих у 1910—1911 роках і на I Всеросійському з'їзді художників 1911—1912 років. Під час її президентства розроблявся план створення на першому поверсі головної будівлі невеликого самостійного музею «старої Академії мистецтв». На її кошти на території музею поруч з Кушелевського галереєю був влаштований зал пам'яті великого князя Володимира Олександровича, виконаний за проектом архітектора В. А. Щуко. Велика княгиня була активним прихильником будівництва спеціального виставкового приміщення — «Палацу мистецтв» — і з цією метою домоглася у 1912 році передачі Академії будівлі колишньої Державної друкарні.Російська художня академія. Велика княгиня Марія Павлівна У Контрексвілі у 1909 році на її замовлення в місцевому парку була збудована тимчасова православна церква, а наступного року — зведений невеликий храм.Церква Святого Рівноапостольного великого князя Володимира

Під час Першої світової війни через своїх родичів у Німеччині вона вела переговори щодо поліпшення умов утримання військовополонених, організувала кілька лазаретів в Петербурзі, відправила на фронт два санітарних поїзди й автомобільний летючий загін, який повинен був надавати пораненим першу медичну допомогу та доставляти їх до військово-санітарних поїздів.Елена Первушина. Петербургские женщины XIX века. Litres, 2017

В той же час салон Марії Павлівни, третьої дами в державі після дружини та матері імператора, згрупував коло себе вищий світ столиці та більшість членів сім'ї Романових у великокняжу опозицію, об'єднану ненавистю до Распутіна. Майже всі були обурені поведінкою імператриці Олександри Федорівни, яка нібито претендувала на владу. У січні 1916 року Марія Павлівна запропонувала імператорській родині кандидатуру свого сина Бориса як нареченого для великої княжни Ольги. Пропозиція була відкинута імператрицею. З імператором у Марії Павлівни зовнішні стосунки залишались ввічливими, той шанобливо навідував її під час приїздів до Петербургу. Втім, взимку 1916—1917 років велика княгиня навіть планувала державний переворот з метою посадити на престол одного зі своїх синів. Однак далі розмов справа не зайшла.Инна Аркадьевна Соболева. Великие князья Дома Романовых. Издательский дом «Питер», 2010 Сташков Глеб Валерьевич. Августейший бунт: Дом Романовых накануне революции. БХВ-Петербург, 2013

Еміграція

У буремному лютому 1917 року, перед Лютневою революцією, Марія Павлівна виїхала на Кавказ, де оселилася у Кисловодську. У березні 1917 року була під короткостроковим домашнім арештом. Колекція її ювелірних виробів залишилась захованою у сейфі Володимирського палацу в Санкт-Петербурзі. У липні 1917 року британський дипломатичний кур'єр Альберт Стопфорд, бажаючи допомогти великій княгині, виніс з нього вночі два саквояжі грошей та коштовностей. Гроші він доправив до Кисловодську. Коштовності у декілька прийомів переправив до Лондону.У Великій Британії опублікована книга «Таємні скарби Романових: рятуючи царські коштовності» У листопаді 1918 року довірена особа великої княгині, професор Річард Берґольц, виніс ще одну частину колекції у двох наволочках до шведської місії, звідки її вивезли до Європи.Ніна Єршова. Тіари великої княгині Марії Павлівни-старшої