Михайло Тимофійович Обертович (; 30 вересня 1888—?) — православний священник, капелан Армії УНРТинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР», монах і архімандрит.
Життєпис Народився у м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії, у родині робітників.
Завершив навчання в 1-й Житомирській чоловічій гімназії, закінчив дворічні курси богословських наук у Волинській духовній семінаріїУченики Волынской духовной Семинарии в 1905—1906 учебном году, 10.11.2012.. У 1911 р. отримав хіротонію на СвященствоЖилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3. (диякон).
2 лютого 1913 р. він отримав хіротонію на Священство (пресвітер).
Під час Першої світової війни служив полковим священником 5-го запасного піхотного полку та ударного батальйону 71-ї піхотної дивізії. Нагороджений наперсним хрестом, орденами Святого Станіслава 3-го ступеня й 2-го ступеня.
У 1919 р. був капеланом 1-го кінного полку імені О. Осецького та 4-го пішого рекрутського Сірожупанного полку ДАУНР. Був інтернований до Польщі, але повернувсяТинченко Я., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2.
Від літа 1920 р. — капелан 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії, а пізніше — капелан всієї 3-ї Залізної дивізії.
Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.Слюсаренко П. М., «Душпастирська служба в армії Української народної республіки періоду російсько-польської війни 1920 року» // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали XIII Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2003 р. — Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2003. — С.290–292.:
На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович
Від 1921 р. — капелан Окремої кінної дивізії.
Михайло Обертович став СД й співпрацював з Гестапо, мав на зв'язку агентуру, яка використовувалася по лінії розробки антифашистського підпілляВеденеев Д. В., «Атеисты в мундирах. Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины », изд. ООО «ТД Алгоритм», Москва, 2016 г., 820 с., 43 ил. — С.36 — ISBN 978-5-906880-40-6..
У 1943 р. отримав постриг й хіротонію на архимандрита з іменем Модест.
У СРСР служив у кафедральному соборі й Успенській церкві Житомира, потім — у Преображенському соборі РПЦ МП у 1944 р.Звернення до Президента України з приводу передачі Хресто-Воздвиженського храму Російській Церкві, 10 жовтня 2011. // Свято-Михайлівський кафедральний собор м. Житомира.. Як архімандрит Модест Обертович був уповноваженим Житомирського єпархіального управління 17 червня 1944 р.Кучерук Ігор, «Православна Житомирщина» № 9 (173), вересень 2012 р. — С.7..
Родина Був одружений, мав одну доньку у м. Житомирі.
Примітки
Джерела Жилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3. Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР». Забзалюк Дмитро, Душпастирська служба українських військових формацій першої половини XX ст. (Монографія), Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2012. — С.15, 58, 62, 67, 70. — ISBN 978-611-511-089-6.