Ліо́нго Фу́мо (досл. «вождь Ліонго») — центральний персонаж епосу народу суахілі (танзанійське й кенійське узбережжя Індійського океану), герой народних сказань і переказів.
Як епічний герой наділений низкою гіперболізованих властивостей — надсилою, чудесним військовим хистом, непомильністю і невразливістю для ворогів, здатністю передбачити прийдешнє.
Дослідники образу Ліонго Фумо, сходяться на думці, що міфологічний персонаж мав прообраз — правителя й поета ХІІ-ХІІІ століття. У різних місцях узбережжя дотепер показують «могилу» Ліонго Фумо.
Сюжетика наративу про Ліонго Фумо
За сюжетом сказань про Ліонго Фумо, його головним противником виступає правитель міста Шанга (або Шака; як варіант — Пате) Мрінґварі (його брат), який намагається його вбити, побоюючись зміцнення влади Ліонго Фумо. За допомогою помічників він таки запроторив Ліонго Фумо до острогу. Але герой, завдяки хитрощам і допомозі своїх прибічників, тікає з в'язниці й знаходить прихисток в мисливців саньє й дахало. Лихий Мрінґварі підговорює останніх, але їхні спроби позбутися Ліонго Фумо теж марні. Тоді Мрінґварі підсилає до Ліонго Фумо найближчого родича (сина або племінника по сестрі), якому вдається вивідати слабину героя — пуп. Відтак, глупої ночі Ліонго Фумо вражено. На ранок у передсмертних муках Ліонго Фумо вибирається до джерела питної води для міста й заклякає на одному місці. Містяни не наважуються підійти до нього протягом трьох днів. Лише матір, підійшовши до Ліонго Фумо, проказує заклинання, після чого Ліонго Фумо остаточно помирає.
Джерело Котляр О.С. Лионго Фумо // Мифологический словарь., М.: „Советская Энциклопедия“, 1991, 736 с. — С. 319
Література Alice Werner, The Swahili Saga of Liongo Fumo (1926) J. L. Mbele (1986). The Liongo Fumo Epic and the Scholars. In «Kiswahili», 53 (1-2), pp. 128–145. J. L. Mbele (1986). The Identity of the Hero in the Liongo Epic. In «Research in African Literatures», 17, pp. 464–473. J. L. Mbele (1989). The Liongo Epic and Swahili Culture. In «Weekend Magazine» (January 17, 1989), p. 23.