Бори́с Микола́йович Пономарьо́в (4 (17) січня 1905 року, місто Зарайськ, Рязанська губернія, тепер Московська область — 21 грудня 1995 року, місто Москва) — радянський партійний діяч, ідеолог, академік АН СРСР з 29 червня 1962 року (член-кореспондент з 20 червня 1958, професор з 1932 року). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках, член ЦК КПРС у 1956—1989 роках. Секретар ЦК КПРС (з 31 жовтня 1961 до 25 лютого 1986). Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (з 19 травня 1972 до 25 лютого 1986). Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань (1958—1989) від РРФСР. Герой Соціалістичної Праці (17.01.1975).
Біографія Народився в родині службовця.
Член РКП(б) з 1919 року.
У 1919 році поїхав добровольцем РСЧА на Східний фронт на боротьбу з військами адмірала Колчака. У 1919—1920 роках — у Червоній армії. У 1920 році — помічник секретаря військово-революційного комітету міста Зарайска Рязанської губернії.
У 1920 році, після демобілізації, працював токарем механічних майстерень Зарайської прядильно-ткацької фабрики «Красный Восток». Брав активну участь в організації комсомольських осередків. У 1920—1923 роках — на комсомольській і партійній роботі в Зарайська: секретар Зарайського повітового комітету комсомолу (РКСМ), член Бюро Рязанського губернського комітету РКСМ; секретар партійної організації фабрики «Красный Восток» у Зарайську.
У 1923—1926 роках — студент факультету суспільних наук Московського державного університету імені Ломоносова (МДУ). У 1926 році закінчив етнологічний факультет МДУ.
У 1926—1928 роках — на партійно-пропагандистській роботі в Туркменській РСР і на Донбасі: член і заступник керівника пропагандистської групи ЦК ВКП(б).
Потім працював викладачем у вищих навчальних закладах. У 1932 році закінчив Інститут червоної професури у Москві.
У 1932—1934 роках — заступник директора Історико-партійного інституту Червоної професури та завідувач кафедри історії партії цього ж інституту, в 1934—1937 роках — директор Інституту історії партії при Московському комітеті ВКП(б).
У 1936—1943 роках — політреферент Секретаріату і помічник керівника Виконавчого комітету Комінтерну Георгія Димитрова.
У 1943—1944 роках — заступник директора Інституту Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна при ЦК ВКП(б).
У 1944—1946 роках — заступник завідувача відділу міжнародної інформації ЦК ВКП(б).
З 24 липня 1946 по 25 липня 1947 року — 1-й заступник начальника, з 25 липня 1947 по 1949 рік — начальник Радінформбюро при Раді Міністрів СРСР.
У 1948—1955 роках — 1-й заступник завідувача відділу зовнішніх зносин; Зовнішньополітичної комісії; Комісії, потім Відділу зв'язків з іноземними комуністичними партіями ЦК ВКП(б) (КПРС).
У 1955—1957 роках — завідувач відділу зв'язків з іноземними комуністичними партіями, з 1957 по 1986 рік — завідувач міжнародного відділу ЦК КПРС (по зв'язках з комуністичними партіями капіталістичних країн). Був одним з основних осіб, що формували зовнішню політику СРСР.
З 31 жовтня 1961 до 25 лютого 1986 року — секретар ЦК КПРС.
Голова Наукової ради АН СРСР «Історія робітничого і національно-визвольного руху» (1962—1985). Відповідальний редактор десятитомника «Історія Радянського Союзу з найдавніших часів до наших днів» (1963). Керівник авторського колективу підручника «Історія КПРС» (1960, 4-е вид. 1971—1974). Член Головної редакції багатотомної «Історії КПРС».
З 1986 року — на пенсії. Похований на Новокунцевському кладовищі в Москві.
Основні праці Автор понад 100 наукових і публіцистичних праць, серед яких: Історія Комуністичної партії Радянського Союзу (1959, 7-е вид. 1985; редактор); Перемога в ім'я світу: Велика Перемога та її міжнародне значення (1985); Живе та дієве вчення марксизму-ленінізму: Відповідь критикам (1986); Великий Жовтень. 70 років. Науково-технічний прогрес (1987);
Нагороди та звання Герой Соціалістичної Праці (16.01.1975) шість орденів Леніна (27.06.1945, 3.03.1958, 16.01.1965, 2.12.1971, 16.01.1975, 16.01.1985) орден Жовтневої Революції (16.01.1980) два ордени Трудового Червоного Прапора (28.06.1955, 15.02.1961) орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (23.04.1985) орден Георгія Димитрова (Болгарія, 1972) орден Карла Маркса (Німецька Демократична Республіка, 1980) орден Клемента Готвальда (Чехословацька Соціалістична Республіка, 1985) орден Переможного Лютого (Чехословацька Соціалістична Республіка, 13.11.1979) медалі. знак «50 років перебування в КПРС» лауреат Ленінської премії (1982) лауреат Димитровської премії (Болгарія, 1972).
Примітки
Посилання Пономарев Борис Николаевич Коротка біографія Пономарев Борис Николаевич Біографічні відомості на сайті «Літопис Московського університету» Історична довідка на сайті Архіву РАН