Всеблазенніший, всеп'яніший і найшалапутніший собор () — пародія фактичного голови православної церкви в Московському царстві царя Петра I на Московську православну церкву, Московський Патріархат. Створено для розваг, питних веселощів, карнавальних дійств і т. ін.; своєрідна блазнівська «орденська організація», що об'єднувала царських однодумців. Цей собор проіснував близько 30 років — з початку 1690-х до середини 1720-х роківТрахтенберг Л. А., Сумасброднейший, Всешутейший и Всепьянейший собор // Одиссей: Человек в истории . — : Наука, 2005. — С.89—118., внісши свою лепту у сприйняття особи царя верствами московського суспільства як АнтихристаВалишевский К., «Пётр Великий». , 1993. — С.404.. Він був створений Петром I з головною метою — дискредитації церкви й супроводжувався великою кількістю ненормативної лексики з горілчаною пиятикою, загально називали свою мову спілкування на такому соборі офеняУсенко О. Г., Сумасброднейший собор // Родина. 2005. — № 2. С. 61—67.. Риса цього «собору» мала виразне пародіювання обрядів християн: православнихБашилов Борис, История русского масонства // X. ВСЕШУТЕЙШИЙ СОБОР И ЕГО КОЩУНСТВА, изд. МПКП «Русло», 1992. — 960 с. — ISBN 5-87900-002-8 і католиків (собор очолювався «князем-папою», якого вибирали «кардинали»). Також «собор» московського царя був направлений на руйнування традицій московського повсякденного життяАндреев Игорь, Всешутейший, всепьянейший… // журнал «Знание — сила». № 2. 2002.. Деякі дослідники культури вважають такий «собор» проявом типової для Петра I (як і для ряду його попередників, насамперед Івана Грізного) «анти-поведінки»Успенский Б. А., «Царь и самозванец. Самозванчество в России как культурно-исторический феномен» // Этюды по русской истории, , изд. «Азбука», 2002. — С.164, 191 (й наступні).

У селі Преображенському біля Москви, навпроти палацу, на березі р. Яузи було побудоване «потішне містечко», де було розташовано «Всеблазенніший, всеп'яніший і найшалапутніший собор».

Історія Історія собору веде свій початок з періоду юності Петра, більшу частину якої він провів у московській Німецькій слободі. Лютерани, що складали більшість населення тої слободи, в тому числі Франц Лефорт, справили неабиякий вплив на формування особистості царя, в тому числі на його сприйняття повсякденного московського життя, включаючи православну обрядовість, складність якої давалася взнаки у порівнянні зі звичаями протестантського культу. Крім того, традиція проведення західноєвропейських свят — асамблей, продемонструвала Петрові інший варіант святкового часу, що супроводжувався «пияцтвом і розпустою», незвичним для православних — в тому числі за участю жінок як повноправних співрозмовниць. Крім культурного середовища Німецької слободи, на Петра могло вплинути потім Велике посольство, а також подорож за кордон 1716-1717 років. Припускають, що на заході Петро також міг познайомитися з карнавальної культурою. Як стверджують дослідники, «деякі зі свят, що виявляють найбільш помітну схожість із західним карнавалом, були влаштовані не до, а саме після цього другого подорожування»Трахтенберг Л., «Всешутейший собор» и связанные с ним празднества Петровской эпохи: проблемы происхождения // Фольклор и постфольклор: структура, типология, семиотика..

Також вказують, що це явище також «частково йде корінням у традиції блазенської культури скоморохів, коли починалися святочні веселощі з передражнюванням реального, цілком серйозного життя, з рядженими, жартами частенько непристойними, розгулом, пияцтвом і знущаннями над людьми»Всешутейший собор // Всемирная история в лицах, XVIII век..

Під впливом цих факторів дана карнавальна організація склалася з 1692 року. Вона існувала без сильних змін до смерті московського царя. Від Собору залишилася достатня кількість письмових джерел — свідчення сучасників, документи з інструкціями, що писалися для внутрішнього користування, наприклад, статути і список членів.

У культурі «» портретів учасників даного собору. Опис даного собору присутній в історичних працях В. О. Ключевського. Цей собор описаний в творах: «Петро I» Олексія Толстого й «Антихрист. Петро і Олексій» Дмитра Мережковського У комедії Григорія Горіна «Блазень Балакірєв».

Примітки

Джерела

Вильбоа Ф., «Рассказы о подлинной смерти царя Петра I и о всешутейшем и всепьянейшем Соборе, учрежденном этим государем при дворе» // Вопросы истории. № 11, 1991. Берхгольц Ф. В., «Дневник камер-юнкера» — Ч.1, , 1902. Зицер Э., «Царство Преображения: Священная пародия и царская харизма при дворе Петра Великого». , 2008. — ISBN 978-5-86793-603-7 Корб И. Г., Дневник путешествия в Московию (1698 и 1699 гг.) / Пер. и примеч. А. И. Малеина. — : А. С. Суворин, 1906. — XII, 322 с. Молева Н. М., «Персоны» всешутейшего собора // Вопросы истории. — 1974. — № 10. Носович И., Всепьянейший собор, учрежденный Петром Великим // Русская старина, 1874. — Т.11. — № 12. — С.734—739. «Письма и донесения иезуитов о России конца XVII — начала XVIII века». , 1904.

Посилання

Слідами однієї анафеми (Частина 3), 24.12.2018 — Anti-colorados