ЛіліяЛілія — сценічний псевдонім. Справжнє ім'я — Лідія. Михайлівна Толмачова (6 червня 1932У джерелах, судячи з усього, вказується невірний рік народження., Руднєво, Нижньо-Волзький край — 25 серпня 2013, Москва) — радянська і російська акторка театру та кіно, режисерка. Народна артистка Російської РФСР (1981).
Життєпис Лілія Толмачова народилася 1932 року, за одними даними, в Саратові, а за іншими — у селі Руднєве Волгоградської області Російської РФСР, в родині педагогів.
Після закінчення школи вступила до Школи-студії МХАТ на курс Віктора Яковича Станицина. Школу-студію закінчила в 1950 році . З 1952 року служила в Саратовському театрі юного глядача, а в 1955—1956 роках — в Театрі імені МоссовєтаТеатральна енциклопедія. Гл. ред. П. А. Марков. — М: Радянська енциклопедія, 1967. — Доповнення — Покажчик.
З 1956 року Лілія Толмачова була акторкою театру «Современник». У виставі, з якого почалася історія «Современника» — «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розова зіграла одну з головних ролей — Ірину Бороздіну. З перших років існування театру Лілія Толмачова була однією з його провідних акторок, грала скопідомку Оленку і процвітаючу Агнію Шабіну у виставах за п'єсами В. Розова «В пошуках радості» і «Традиційний збір», Тамару в «П'яти вечорах» і Надю в «Старшій сестрі» Олександра Володіна, Жінку, яку Він кохав у «Четвертому» Костянтина Симонова . Серед найкращих ролей — Єлизавета Олександрівна в «Звичайної історії» Івана Гончарова та Мілда в «Крутому маршруті» Євгенія Гінзбург.
З кінця 1970-х років Лілія Толмачова впритул зайнялася режисурою, як і ряд інших провідних артистів театру. У 1977 році, за дорученням Галини Волчек, поставила виставу «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової зі Станіславом Садальським в головній ролі, в 1978 — «Генріха IV» Луїджі Піранделло, а в 1980 році, на запрошення Олега Єфремова, — «Все скінчено» Едварда Олбі у МХАТі з Марією Бабановою (спектакль був записаний для телебачення).
Лілія Толмачова померла в Москві вночі 25 серпня 2013 року після тривалої хвороби. Похорон відбувся в четвер, 29 серпня 2013 року в Москві на Ваганьковському кладовищі.
Особисте життя Будучи студенткою 3-го курсу Школи-студії МХАТу, Лілія Толмачова одружилася з Олегом Єфремовим. Шлюб виявився недовгим і вже в 1952 році розпався, але дружні стосунки зберігалися до останніх днів життя Єфремова.
Другим чоловіком Лілії Толмачової став головний редактор відділу поезії видавництва «Радянський письменник» Віктор ФогельсонПам'яті Лілії Толмачової. Незалежна Газета, шлюб з яким тривав близько 30 років.
Нагороди
Заслужена артистка Російської РФСР (15 липня 1968 року) Народна артистка РРФСР (11 березня 1981 року) Орден «Знак Пошани» Орден Дружби (15 квітня 1996 року) — за великі заслуги в галузі театрального мистецтваУказ Російської Федерації від 15 квітня 1996 року № 557 «О награждении орденом Дружби Толмачової Л. М.». Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви» (1997 рік) Орден Пошани (14 квітня 2006 року) — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхиУказ Президента Російської Федерації від 14 квітня 2006 року № 368 "Про нагородження державними нагородами Російської Федерації працівників державного закладу культури міста Москви «Московський театр „Современник“». Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (9 червня 2012 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва і багаторічну творчу діяльністьУказ Російської Федерації від 9 червня 2012 року № 799 «O нагородження орден „За заслуги перед Вітчизною“ IV ступеня Толмачової Л. М.».
Творчість
Ролі в театрі
Саратовський ТЮГ «Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспіра — Джульєтта «Що робити?» за Чернишевським. Режисер: Володимир Федосєєв — Віра Павлівна «Волинщик зі Страконіце» Тилу — Доротка
Театр імені Моссовєта «Маскарад» Михайла Лермонтова — Ніна «У тихому провулку» Мовзона — Олена
«Современник» «Вічно живі» Віктора Розова — Ірина «Ніхто» Едуардо Де Філіппо — Нінучча «П'ять вечорів» Олександра Володіна — Тамара «Четвертий» Костянтина Симонова — Кет «Старша сестра» О. М. Володіна — Надя «Звичайна історія» за романом Івана Гончарова — Єлизавета Олександрівна «На дні» Максима Горького — Настя «Більшовики» Михайло Шатрова — Олександри Коллонтай «Двоє на гойдалках» Вільяма Гібсона — Гітель «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Роксана «Крутий маршрут» за повістю Л. Гінзбург — Мілда
Ролі в кіно — Життя пройшло повз — Ніна 1960 — Шумний день — Леночка, дружина Федора — Будується міст — Валентина Олександрівна Перова — Життя Бетховена — Джульєтта Гвіччарді — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Підпасок з огірком — Муза Боборикіна
Режисерські роботи Театр «Современник» 1977 — А. Соколова «Фантазії Фарятьєва» 1978 — Л. Піранделло «Генріх IV» МХАТ імені Максима Горького 1980 — Е. Олбі «Все скінчено»
Примітки
Посилання Сайт театру «Сучасник»: Лілія Толмачова Лілія Толмачова на «Родоводі». Дерево предків і нащадків Youtube.com: Лілія Толмачова про Саратовський ТЮЗі