Іллірійське вто́ргнення, Гіллове вто́ргнення— навала на Стародавню Грецію «варварських» племен з півночі, що відбулося за пізньої мікенської доби. Головну масу завойовників складали племена іллірійцівMylonas G.E. Priam's Troy and the Date of Its Fall. Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens Vol. 33, No. 4 (Oct. — Dec. 1964), c. 371 (звідки й назва вторгнення), за іншою версією — нападниками були фракійціBuck R.J. «The Mycenaean time of troubles», Historia 18, (1969), c.292–98.

Прихід чужинців супроводжувався великими руйнуваннями. Цілком можливо, що саме вони довершили знищення «едіпових» Фів, які після походів Адраста залишилися беззахисними. Після нападу «варварів» остаточно занепав і Тиринф. Сліди пожеж знайдені фактично в усіх тогочасних грецьких палацах. Прибульцям не вдалося захопити лише МікениМустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.91.

Згідно з грецькими міфами, нападників очолював Гілл, який називав себе сином ГераклаГесіод. Перелік жінок, фр.25 і вимагав повернути «спадок батька». Ім'я Гілл може свідчити саме про іллірійське походження ватажка — племена гіллів і пізніше мешкали саме в ІлліріїWilamowitz-Moellendorff U. Hellenistische Dichtung in der Zeit des Kallimachos, 2 Bde, Berlin, 1924, c.177. Можливе також ототожнення з Гераклом якогось з іллірійських богів або ж міфологічних персонажів.

Міфи називають Гілла переможцем мікенського царя ЕврістеяДіодор Сицилійський. Історична бібліотека IV 57, 6 (хоча про здобуття самих Мікен не згадують). Із згадок в інших переказах можна зрозуміти, що прибульці майже повністю захопили ПелопоннесПсевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека, II, 8, 1-2.

Так, відгуки про іллірійську навалу можна побачити в деяких міфах про Геракла, з яким ототожнював себе Гілл, зокрема в переказах про сутичку героя з пілоськими НелеїдамиГесіод. Перелік жінок, фр.33а, його «другу» війну з володарем Еліди АвгіємПсевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека, II, 7, 2 та конфлікт зі спартанським царем ГіппокоонтомПсевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека, II, 7, 3; ІІІб 10, 4-5. Міфи стверджують, що Пілос був спалений, у війні загинули усі Нелеїди, окрім Нестора, та Гіпокоонт разом із 18 синами.

Чимало з ахейських володарів змушені були рятуватися від нападників втечею. Тлеполем, який очолював мешканців Тиринфа, спаленого нападниками, перебрався на РодосСтрабон. Географія, XIV, 2, 6, Нестор знайшов притулок у Геренії, син Авгія Філей — на Дуліхії, Лаерт та його син Одіссей, походження яких міфи пов'язують чи то з Фокідою, чи то з Мантинеєю, опинилися на Ітаці.

Звільнення від загарбників міфи пов'язують із щасливим для греків збігом обставин. Вже за рік після загарбання Пелопонесу серед прибульців почала ширитися якась смертельна хвороба, яку легенди іменують чумою. Нажахані переселенці поквапилися залишити завойовані землі і повернулися на північ.

За кілька років Гілл спробував напасти вдруге, але цього разу на Істмійському перешійку, що відділяв Пелопонес від решти Греції, іллірійців зустріло об'єднане ахейське військо. Гілла викликав на двобій і вбив тегейський цар ЕхемПавсаній. Опис Еллади, I 41, 2; VIII 5, 1; 45, 3.

Попри поразку прибульців, навала надовго перелякала грецьких володарів. Відтоді з року в рік вони чекали появи нових «варварів» на чолі з Гераклідами. Щоб убезпечитись від несподіванок, через увесь Істм — від моря до моря — протягнули грандіозний оборонний мурBroneer O. The Cyclopean Wall on the Isthmus of Corinth and Its Bearing on Late Bronze Age Chronology. Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens Vol. 35, No. 4 (Oct. — Dec., 1966), c. 346—362. Острах перед можливим повторенням навали сприяв об'єднанню Греції під егідою Агамемнона — володаря Мікен, так і не здобутих загарбникамиМустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.91-94.

Історіографія Більшість істориків сходиться на тому, що наприкінці так званої «пізньомікенської доби III B» Греція пережила справжню катастрофу, що у часі збігається з появою в ареалі поширення мікеннської цивілізації незвичної «варварської» кераміки. Втім, різні дослідники інтерпретують це явище по-різному.

Першим пов'язав «пізньомікенський злам» з міграцією іллірійських племен Карл НюландерNylander С. The Fall of Troy. Antiquity 37 (1963), с. 9-10. Його висновки підтримав Георг МілонасMylonas G.E. Priam's Troy and the Date of Its Fall. Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens Vol. 33, No. 4 (Oct. — Dec. 1964), c. 371—379. Втім, обидва дослідники схилялися до думки, що іллірійське переселення відбувалося вже після Троянської війни. Натомість Емілі Вермель вважала, що консолідація ахейського суспільства і похід проти Трої міг відбутися вже після «варварської» навали з півночі Vermeule E.D. Greece in the Bronze Age. University of Chicago Press, 1964, с.277.

Ці висновки були підтверджені дослідженнями Джеремі Раттера, які засвідчили, що після появи незвичної кераміки в Греції відбулося повернення до мікенських традиційRutter J.B. Ceramic evidence for Northern intruders in Southern Greece at the beginning of the Late Helladic IIIC period. American Journal of Archaeology 80 (1976), c.187-188. Спираючись на ці висновки Леонід Гіндін і Вадим Цимбурський розвинули концепцію «іллірійської міграційної хвилі», згідно з якою навала з півночі була лише тимчасовим явищем, яке стимулювало об'єднання Греції навколо агамемнонівських МікенГиндин Л.A., Цымбурский В Л. Гомер и история Восточного Средиземноморья. М. 1996, с. 132—140, 172-178.

Див. також

Ахейське вторгнення Дорійське вторгнення Дорійці Ахейці

Примітки