«Місто пермутацій» () — науково-фантастичний роман австралійського письменника Грег Ігена, що поєднує посткіберпанк та філософію. Вперше книгу опубліковано 1994 року. Це другий роман циклу «Суб'єктивна космологія». Першим є «Карантин» (1992 рік), третім — «Відчай» (1995 рік). Романи пов'язані один з одним тільки тематично: в кожному розглядається прихований вплив свідомості на фізичний світ.
Світ роману 2045 рік. Земля опустошена наслідками змін клімату, економіка та культура значною мірою глобалізуються, а цивілізація накопичила величезну кількість хмарних обчислень та цифрової пам'яті, які розповсюджуються на міжнародному рівні і слугують товаром на публічному ринку — біржі QIPS (Квадрильйон інструкцій на секунду).
Ця велика обчислювальна спроможність дозволила створити «Копії» — завантаженні свідомості «відсканованих» людей, які досить детальні, щоб забезпечити суб'єктивні дії Копії. Сканування стало достатньо безпечним і поширеним, щоб декілька заможних людей могли дозволити собі створити резервні Копії власної особистості. Копії ще не мають прав людини за законами жодної держави чи міжнародного органу.
Якість існування Копії залежить від виділеної їм обчислювальної потужності. Копії настільки розсинхронізовані з реальним світом і з іншими копіями, що єдиний прийнятний спосіб існування для них — це порвати будь-які зв'язки зі зовнішнім світом і жити в особистому віртуальному світі. З'являється субкультура, що називає себе «Нацією соліпсистів»: вони назавжди замкнулися в персональної симуляції реальності.
У реальному світі створено проєкт «Операція „ Метелик“», який у перспективі здатний запобігти природним катаклізмам і врятувати життя багатьом людям. Необхідні на нього обчислювальні потужності звільняються шляхом «сплюснення» Копій, унаслідок якого вони втрачають відчуття часу. Загроза розробки нових подібних проєктів і ймовірність того, що в майбутньому права Копій можуть бути скасовані, роблять віртуальний світ повністю залежним від зовнішнього світу.
Зміст У 2050 році мешканець Сіднею Пол Дарем, експериментує над Копіями самого себе. Вони завжди скоюють самогубство, коли усвідомлюють власну залежність від реального світу. Дарем пропонує багатіям створити для їх Копій віртуальне Місто пермутацій незалежне від зовнішнього світу та часу. Дарем на основі теорії хаосу прогнозує, що як Копії, так і симулятори погоди для передбачення поведінки тайфунів вимагатимуть збільшення акцій QIPS. Але за порівняно невелику інвестицію у 2 млн євро, вони створять комп'ютер Дарема — «Автосервер», на якому Місто пермутацій, у разі правильності його теорії, забезпечить цифрове безсмертя Копіям.
Насправді задум Дарема ширший. Він наймає програмістку Марію Делюку для розробки віртуальної планети. Також їй належить придумати цифрові реплікатори — штучні самовідтворювані організми, які забезпечать жителів Міста перетурбацій розвагами. Замовлення виглядає дивно, але грошей за його виконання вистачить, щоб зробити копію особистості вмираючої матері Марії.
Пол Дарем також доручає відомому архітектору віртуальної реальності Малькольму Картеру побудувати повномасштабне місто VR (Віртуальна реальність). Останній таємно зламує машинні коди Копій учасників Нації соліпсистів, куди проникають дві Копії з нетрів: Кейт і Пір.
Як припускає Дарем, немає різниці між фізикою і математикою, за допомогою останньої можливо пояснити усі процеси. На основі цього Дарем розробляє «Теорію пилу», яка полягає в тому, що після смерті свідомість не зникає, а знаходить собі нове обчислювальне середовище. Розум продовжує функціонувати, як програма, записана на новий носій. Таким носієм може бути будь-яка досить складна система. Після смерті свідомість наче збирає себе з пилу. Тому, коли Копія видаляється, її власний свідомий досвід буде продовжуватися і Копія отримує безсмертя.
Дарем використовує гроші для короткочасного запуску симуляції Едемського саду — нескінченно розширюваного, самоускладнювального автоматизованого всесвіту. Згідно з «Теорією пилу», таке моделювання створило б реальний «Всесвіт TVC», який би існував паралельно з нашим і надалі був би самостійним. Планетна насіннєва програма Autoverse, розроблена Марією, включена в пакет «Всесвіту TVC». Після успішного запуску, симуляції, припинення та вилучення «Всесвіту TVC», що отримав назву «Планета Ламберт», Дарем в ванній перерізає собі вени, щоб перевірити свою теорію про перенесення свідомості в інше середовище. Копія Кейт вирішує перейти у «Всесвіт TVC». Копія Піра після цього застрягає у постійному повторенні спуску з хмарочоса, але він вважає це своїм особистим раєм, бо любить це заняття.
Марія прокидається в Місті пермутацій через 7000 років суб'єктивного часу після запуску проєкту. Її розбудив Дарем, який занепокоєний тим, що штучне життя, яким Марія населила Планету Ламберт, вийшло з-під контролю. Воно еволюціонувало до стану розумних комах. Він бажає використати шматочок Марії з потужності Всесвіту (як засновниця Всесвіту TVC вона фактично отримала контроль над постійно зростаючою зоною процесорної мережі), щоб здійснити перший контакт з мешканцями віртуальної Планети Ламберт (ламбертійців). Дарем вважає, що це необхідно, тому що він втратив можливість призупинити моделювання Автосерверу або сповільнити його через постійне розширення процесорної мережі, яку він займає.
Дарем, Марія та деякі інші супутники рушають до Автосерверу, щоб спробувати переконати ламбертійців у чинності «гіпотези творця» та її методологічній перевазі над власною щойно сформульованою теорією. Але ті відкидають теорію творця. Проблема в тім, що колективний розум комах-ламбертійців перевищує колективний розум мешканців Міста перетурбацій. Зрештою комахи починають стирати Копії, внаслідок чого місто починає гинути. Дарем та Марія інформують про це жителів Міста Пермутацій, які запускають новий Едемський сад. Марія переконує Дарема переприйти з нею в новий Всесвіт, де вони зможуть спокійно дослідити Планету Ламберт.
Нагороди Премії: 1995: Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла 1995: Премія Дітмар (Австралія) 1999: Премія «Гігамеш»
Номінації: 1995: Премія Британської науково-фантастичної асоціації 1996: Меморіальна премія імені Філіпа К. Діка 1999: Премія «Ігнотус» 1999: Премія «Італія» 2000: Премія Сейун
Джерела Farnell, Ross (2000), «Attempting Immortality: AI, A-Life, and the Posthuman in Greg Egan's 'Permutation City'», Science Fiction Studies, 27 (1): 69–91