Жінка в арабській культурі, за сучасними оцінками, є найбільш дискримінованим класом через культурні і релігійні переконання, які часто відображаються в законах арабських країн, зачіпаючи кримінальне правосуддя, економіку, освіту й охорону здоров'я. Становище жінки в арабському суспільстві визначається системою правил і норм, що регулюють взаємодію жінки з соціальними інституціями'Challenging Inequality: Obstacles and Opportunities Towards Women's Rights in the Middle East and North Africa'.

До ісламу Серед істориків і письменників досі немає остаточного висновку, чи мали арабські жінки великі права в доісламськую епохуTurner, Brian S. Islam (ISBN 0-415-12347-X). Routledge: 2003, p77-78 .. Більшість жінок підпорядковувалися племінним звичаям і фактично були позбавлені правового статусу. Шлюб жінки здійснювався за договором, а її опікун отримував грошову нагороду.

Чоловік міг розірвати союз за бажанням, тоді як жінка була позбавлена такої можливості, як і прав на спадщинуBeck, Lois and Keddic, Nikki. «Women in the Muslim world», Harvard University Press, London, 1978, p. 37.. Деякі історики стверджують, що права жінок у доісламській ері були більш ліберальними, судячи з поведінки перших дружин пророка Мухаммеда, його батьків, а також за фактом, що мекканці поклонялися богиням. Інші історики, навпаки, впевнені, що статус арабських жінок був ще нижчим від нинішнього, посилаючись на практику вбивства новонароджених дівчаток, необмеженого багатоженства, патрилінійного шлюбу тощо. Саудівська історикиня стверджує, що в давнину арабки мали високі права, наприклад, у Набатейському царстві, однак вони втратили права після набуття чинності новими законами, нав'язаними Римською імперією, пізніше ці обмеження були збережені і під владою ісламу. аналізувала становище жінок, виходячи з марксистської ідеї, що становище жінки безпосередньо залежить від ступеня урбанізації, індустріалізації і пролетаризації країни і суспільства, а не від культури або внутрішніх особливостей ісламу. Могдам стверджує, що іслам є не більше і не менше, ніж релігією, яка встановлює панівне становище чоловіка, так само, як християнство і юдаїзмUnni Wikan, review of Modernizing Women: Gender and Social Change in the Middle East, American Ethnologist, Vol. 22, No. 4 (Nov., 1995), pp. 1078—1079Valentine M. Moghadam. Modernizing Women: Gender and Social Change in the Middle East. (Lynne Rienner Publishers, USA, 1993) p. 5.

У доісламській Аравії статус жінок значно відрізнявся залежно від племінних законів, за якими вони жили. У південній частині Аравії жінки жили, дотримуючись релігійних приписів юдаїзму й християнства, тоді як мекканці дотримувались язичницьких і племінних звичаїв. Племена бедуїнів теж могли надавати різні права жінкам. У деяких племенах жінки мали ширші повноваження, ніж сучасні арабки. Відомі також племена, де права жінки були настільки малими, що вони часом розцінювалися як товар, який міг передаватися від одного господаря до іншого або навіть переходити, як майно. Такі жінки беззастережно підкорялися своїм батькам, братам або чоловікам. У деяких випадках жінка мала власне майно, але була позбавлена прав на спадщину, оскільки вважалася нерозумною і, відповідно, нездатною розпорядитися спадщиною. Серед племен широко практикувалося вбивство новонароджених дівчаток, цей звичай згадується також у КораніКоран, 4:19. Відомий коментатор Корану Мухаммед Асад пояснював це явище тим, що велика кількість жінок у сім'ї могла стати економічним тягарем для чоловіків, а також страхом перед тим, що жінки, захоплені ворожим плем'ям, можуть віддати перевагу викрадачам замість своїх батьків і братівEngineer, Asgar Ali, «the Rights of Women in Islam», C. Hurst and company, London, 1992, p.21.. Вважається, що іслам у багатьох моментах повторює обмеження жінок, запропоновані арабськими племінними звичаями, але він значно лібералізує їх, зокрема надає жінкам права на власність, успадкування, освіту і розлученняMaan, Bashir and Alastair McIntosh. «'The whole house of Islam, and we Christians with them…': An interview with 'the Last Orientalist' — the Rev Prof William Montgomery Watt.» Internet version from www.alastairmcintosh.com. Also published in The Coracle, the Iona Community, summer 2000, issue 3:51, pp. 8-11..

Араби з нижчих верств населення підвищували статус своєї сім'ї, здаючи в оренду дівчат чоловікам з благородних кланів, після чого вагітна поверталася в сім'ю, а її дитина вважалася сином або дочкою законного чоловіка. З іншого боку, дитина й онуки зґвалтованої ставали «благороднішими».

Ісламська ера

Іслам поширився в усьому Аравійському півострові в VII столітті, тоді жінки зуміли отримати більше прав. Коран встановлює, що і чоловіки, і жінки мають однаковий обов'язок поклонятися БогуКоран 3:195. Також була заборонена практика вбивств новонароджених дівчатокКоран 16:58-59 – пророк Мухаммед стверджував, що батько, який вбиває або хоча б не поважає свою дочку за те, що вона не народилася хлопчиком, ніколи не потрапить до раюSee Sunan Abi da'ud, «Kitab al Adab, bab fadl man ala yatama»Сахих аль-Бухари, «kitab al-Adab, bab rahmat al-walad wa taqbilihi». Професор та ісламознавець визнає, що хоч іслам дає безліч пріоритетів чоловікові, але він на той період поліпшив і права жінок. Торговий і кочовий спосіб життя арабів призвів до ще сильнішого пригнічення жінок. На момент зародження ісламу, безправ'я жінок було жахливим — вони не мали права володіти майном, були власністю чоловіка. Якщо господар жінки помирав, її господарями ставали родичі померлого. Мухаммед значно поліпшив ситуацію, запровадивши через іслам права жінок на володіння власністю, отримання освіти й право на розлучення. В історичному контексті можна встановити, що Мухаммед свідчив від імені прав жінок.

Починаючи з VII століття, жінкам надали права вступати в шлюб за власним бажанням, розлучатися і мати власністьEsposito (2005) p. 79. Жінки в інших країнах, зокрема й на Заході, були позбавлені таких прав до суфражистської революціїJones, Lindsay. p. 6224. Нові закони забороняли вбивати дівчаток-немовлят і визнавали жінку індивідуальною особистістю Oxford Islamic Studies Online]Khadduri (1978). Якщо традиційно наречена вважалася шлюбним подарунком, за який батько отримував грошову нагороду, то нові ісламські закони розглядали шлюб жінки і чоловіка як контракт з обох сторін, який може вступити в силу лише за згодою чоловіка і жінкиEsposito (2004), p. 339. Ісламське законодавство ввело право жінок на володіння майном, а також повне розпорядження багатством, яке вона принесла в сім'ю або заробилаSchimmel (1992), p. 65. Ісламські закони давали жінкам право на спадщину, однак вдвічі менше, ніж у чоловіків.

Сучасний стан За сучасними оцінками, арабські жінки є найбільш дискримінованим класом в арабському суспільстві через культурні і релігійні переконання, які часто можуть відбиватися в законах країн арабського світу, зачіпаючи кримінальне правосуддя, економіку, освіту й охорону здоров'я. Найбільші права жінки мають у карликовій державі Коморські Острови, на останніх позиціях — Єгипет, Ірак і Саудівська Аравія.

Для арабської жінки основним пріоритетом залишаються дім і діти, вона повинна бути лояльнішою до сімейних цінностей, ніж до нації і навіть до себе. Для арабського клану, зокрема й жінок, дуже важливо зберігати свою честь. Якщо жінка зганьблена (не покриває тіло, має сексуальну активність, займається професійною діяльністю), то "осоромленим" вважається весь клан, що може привести до вбивства жінки чоловіками власної родини (батьком, братом, чоловіком). Іноді для того, щоб покарати жінку, досить запідозрити її у порушенні правил. Кращими якостями жінки в арабському суспільстві вважаються скромність і покірність. Щоб показати свою «цнотливість і чистоту», жінки повинні покривати своє тіло вільним одягом, щоб не «спокушати» чоловіків.

У деяких арабських країнах, таких як ОАЕ, для жінки вважається неприйнятним показувати обличчя незнайомим чоловікам, тому жінки ховають його під абаєю (маскою, яка закриває нижню частину обличчя і брови). Якщо незнайомий чоловік побачить обличчя жінки, для неї це обернеться ганьбою, якщо ж чоловік зісмикне з жінки хустку, то це обернеться ганьбою для його родини. Суворі правила також можуть діяти на нареченого, який не має права дивитися на свою наречену. За традицією жінка повинна трохи відставати від чоловіка, що її супроводжує, або йти позаду. У чоловіків не прийнято пропускати жінок уперед або відкривати перед ними двері. Традиційно арабська жінка займається домогосподарством, у багатих країнах Перської затоки цей обов'язок виконують наймані домогосподарки, а основне завдання арабської жінки зводиться до народження дітей.

В арабському суспільстві, особливо в бідних і нестабільних країнах, поширена культура зґвалтування, коли сексуальне насильство над жінками є звичними, а норми соціальної поведінки нормалізують, допускають або навіть виправдовують його. Жертвами насильства стають жінки незалежно від віку й суворості дотримання ісламського дрес-коду, особливо в Єгипті та Іраку. При цьому в насильстві часто звинувачують саму постраждалу, яка «спокусила» чоловіка навіть своєю присутністю, замість того щоб сидіти вдома з сім'єю, як чинять «порядні мусульманки». Шаріатські суди, як правило, не стають на бік зґвалтованих жінок, а навпаки карають їх за перелюб; основна маса жінок не повідомляє про зґвалтування, щоб уникнути переслідуванняRape Culture is a Worldwide Problem and These Organizations Are Solving It.

Завдяки докладним дослідженням кількох арабських країн з'ясовано, що в середньому кожну третю одружену жінку б'є чоловік. Однак, за релігійними приписами Корану покарання можливе лише за строго визначених умов, при цьому чоловік здебільшого спотворює їх зміст, щоб виправдати насильство над дружиною в зручній для нього ситуації, почасти через культурні стереотипи і з метою морально пригнітити дружину. Убивство дружини обумовлюють також особистими мотивами чоловіка й збереженням його статусу в сім'ї/клані, оскільки іслам забороняє вбивство в ім'я честі. На сьогоднішній день не існує чіткої програми серед арабських країн щодо боротьби з насильством проти жінок.

Комори Коморські Острови, за даними медіакомпанії Thomson Reuters (2013), займають перше місце з 22 за правами жінок серед арабських країн. Хоча можновладці все ще переконані, що жінкам не місце в політиці, їх кількість у парламенті становить 3 %, і 20 % займають різні міністерські пости, 35 % мають роботу. Кожна друга жінка країни зазнала насильства, зокрема й сексуального. Чоловіки можуть мати декілька дружин, перший «великий» шлюб вважається найважливішим, і весілля проводиться, як правило, більш пишно. Чоловіки дуже рідко практикують полігамію, і мають не більше двох дружин. Історично на Коморах існувало егалітарніше суспільство, але під впливом ісламу чоловіки стали панувати. Незважаючи на це, жінки не втратили повністю свого стану, і тому менш пригноблені, ніж в інших арабських країнах. Також на Коморах залишилися багато матріархатних традицій, такі як, наприклад, «магнахолі» — передача земельної ділянки по жіночій лінії, хоча за законами країни, створеними під впливом ісламу, право спадщини беззастережно належить чоловікові. На практиці після розлучення, наприклад, ділянка і земля дістаються жінці, також чоловік не може претендувати на меблі в будинку, навіть якщо вони куплені за його гроші. Також жінки, як правило, утворюють асоціації, які відіграють важливу роль в управлінні селами. На відміну від більшості арабських країн, народження хлопчика не є пріоритетним завданням жінки — історично й культурно склалося так, що сім'я однаково рада народженню дівчинки чи хлопчика. Також у країні активно переслідують чоловіків, причетних до фізичного і сексуального насильства проти жінок та інших форм дискримінації – вони складають половину ув'язнених. Жінки не дотримуються суворого ісламського дрес-коду, надаючи перевагу яскравим національним сукням та спідницям.

Оман