Павло Олександрович Строганов (фр. Pavel Alexandrovitch Stroganov, рос. Павел Александрович Строганов; нар. 7 (18) червня 1774, Париж — пом. 10 (22) червня 1817ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.185. с. 261. Метрические книги церкви Захария и Елизаветы при придворной больнице., біля Копенгагена) — граф, генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант із роду Строганових. За часи Французької революції був членом якобінського клубу («громадянин Очер»). Член Негласного комітету. Герой війни з Наполеоном. У родині відомий як «Попо».
Походження і дитинство
Павло Олександрович Строганов народився 7 червня 1774 року в Парижі. Дослідникам не вдалося достовірно підтвердити рік його народження й у своїх припущеннях вони посилаються лише на встановлений Павлу Олександровичу надгробний пам'ятникРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 10 — 11.. Сам же Павло Строганов вважав, що народився 1772 рокуРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 11..
Батьки Павла — граф Олександр Сергійович (1733—1811, один з найбагатших людей Російської імперії) і княжна Катерина Петрівна (уроджена Трубецька, дочка князя Петра Микитовича Трубецького) походили зі шляхецьких родин. Після весілля, Олександр Сергійович (одружився вдруге) разом із Катериною Петрівною, у липні 1769 року переїхали до Парижа. Подружжя було представлено королівському двору Людовика XVI і Марії-Антуанетти. Хрещеним батьком Павла Олександровича був російський імператор Павло I, а другом дитинства — цесаревич Олександр Павлович.
1779 року родина повернулася до Санкт-ПетербургаРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 12.. Того ж року, Катерина Петрівна покинула сім'ю через фаворита імператриці Катерини II — Івана Римського-Корсакова.
У період між 1779 до 1786 рр. освітою Павла Олександровича займався Шарль-Жильбер Ромм (1750—1795), якого запросив батько з Парижа. Олександр Сергійович, щоб приховати сімейний розлад від сина, вирішив відправити юного Попо в подорож разом із французьким вчителемРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 12..
Вони мандрували через Москву, Нижній Новгород і Казань на Урал (1781), до Виборга й до водоспаду Іматра (1783), подорожували Карелією, Білим морем, відвідали Соловки (1784), Київ (1785), Крим (1786).
Павло Олександрович вільно володів французькою мовою і вважав її рідною, але після переїзду до Російської імперії у віці 7—12 рр.Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 13. із захопленням вивчав російську мову й православ'я. Шарль-Жильбер Ромм був прибічником теорії Жана-Жака Руссо, яка й передбачала регулярне навчання дітей у віці 12 років. Вчитель писавРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 14.: Особливий інтерес у Павла викликало Святе Письмо. У хвилини, коли ми можемо щось прочитати, я йому пропоную різноманітні цікаві твори, які б він міг слухати із задоволенням, але він постійно надавав перевагу Старому чи Новому Завіту.У результаті між вчителем і Павлом постійно точилися суперечки. Шарль-Жильбер Ромм намагався виховати в Павла «природну» людину, скаржився на його «надмірну жвавість», «інертність і лінь». Вчитель та учень сварилися, могли не розмовляти цілими днями, спілкувалися виключно через листування.
На освіту сина граф Олександр Сергійович не шкодував грошей. Так, для занять з географії він замовив французькому художнику Жану Балтазару де ла Траверсу альбом із краєвидами. Для цього Олександр Сергійович відправив художника до Москви, згодом до Фінляндії і Калмикії, проплатив подорож Волгою. Жан де ла Балтазар зображував гуашшю та аквареллю різні міста, монастирі й маєтки Російської імперії. Альбом «Мандрівний художник» вміщував понад 200 малюнків написаних в єдиному екземплярі (близько 100 робіт з нього збереглись).
Павло Олександрович 1779 року записався на військову службу корнетом лейб-гвардії Кінного полку. 1786 року отримав чин підпоручника лейбгвардії Преображенського полку. Того часу, Павло Строганов служив у князя Григорія Олександровича Потьомкіна, який дозволив йому покинути територію Російської імперії, щоб завершити навчання. У супроводі французького вчителя, художника Андрія Вороніхіна (колишній кріпак Строганових, а згодом відомий архітектор) і свого кузена, Григорія Олександровича Строганова, Павло Олександрович у період між 1786 до 1789 рр. здійснив подорож Європою, відвідав Швейцарію, Італію, Австрію, Пруссію, Францію, за деякими даними, побував у Великій Британії. Насамперед він побував у Ріомі — рідне місто вчителя Ромма. 1787 року навчався ботаніки в Університеті Женеви. Згодом, Павло Олександрович Строганов вивчав богослов'я, хімію і фізику. Крім цього, практикував німецьку мову, займався фехтуванням і верховою їздою. У вільний час здійснював походи в гори й захоплювався мінералогією. У кінці травня 1788 року Ромм і граф Павло залишили Швейцарію і переїхали до міста Овернь, у рідний дім матері Ромма. Згодом відвідали Ле-Крезо й ЛіонРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 13 — 14.. Через листування Павло Олександрович повідомив батька про бажання взяти участь у скликанні Генеральних штатів у ПарижіРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 15..
Французька революція
Приїзд у Францію молодого графа восени 1788 року збігся з підготовкою до виборів депутатів в Установчих зборів. За настановою вчителя, Павло Олександрович ніде не вказував свій титул і представлявся виключно як Поль Очер, обравши псевдонім за назвою одного з маєтків батька в Пермській губернії (нині Очер).
У Парижі Павло Олександрович продовжив домашню освіту. Крім того, розпочав вивчення німецької мови зі спеціально найманим вчителем, оволодівав військовим мистецтвом спільно з Григорієм СтрогановимРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 16.. З листів учителя Ромма з Павлом відомо, що до травня 1789 року вони майже не обговорювали політику, а всю увагу зосередили на освіті.
Починаючи від травня 1789 року Павло Олександрович разом з вчителем регулярно відвідували Версальський палац, де відбувалися засідання Генеральних штатівРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 17.. Згодом, Ромм навіть орендував квартиру в Версалі, де проживав разом з Павлом до жовтня (поки Національні збори переїхали в Париж)Ржеуцкий В. С., Чудинов А.в. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 18..
10 січня 1790 року Шарль Ромм заснував невеликий клуб «Товариство друзів закону», де Павло Олександрович значився бібліотекаремРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 19., однак у виступах на засіданнях клубу участі не брав. У листі від 18 березня 1790 року граф Олександр Сергійович порекомендував Ромму вивести Павла з ПарижаРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 19 — 20., але вчитель пораду проігнорував.
19 червня 1790 року Ромм організував свято на честь роковин клятви в залі для гри в м'ячРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20.. В урочистостях брали участь відомі згодом революціонери: А. Барнав, брати Шарль й Олександр Ламети, А. Дюпор, М. Робесп'єр, Ж. ДантонРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20.. Павло Олександрович також брав участь у святкуванні, про що свідчить його підпис у зверненні членів клубу від 3 липня 1790 року до Національних зборів. Граф Олександр Строганов у листі від 20 червня 1790 року звернувся до Ромма з вимогою покинути ПарижРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20 — 21.. Проте перед від'їздом Павло Олександрович встиг вступити до Якобінського клубу. 7 серпня 1790 року згідно з сертифікатом клубу його членом став громадянин ОчерРжеуцкий В. С., Чудинов а. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 21.. 10 серпня 1790 року поліція підготувала Ромму й Павлу документи для проїзду в РioмРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 21.. Відомо, що Ромм записався до Якобінського клубу лише через три роки — 3 травня 1793 рокуРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 22..
Павло Олександрович Строганов разом з вчителем переїхав у Жимо. Там Ромм розпочав підготовку до виборів, а Павло Олександрович проявляв байдужість до політичної діяльності свого вчителя. Племінниця Ромма — Мієтт Тайан (Tailhand), писала подрузі: Ти знаєш, моя дорога подружко, розпочались розмови щодо обрання пана Ромма депутатом. Цей вибір сприяв би честі патріотів. Народ отримав би справжнього захисника. Чекаючи можливості виступити з трибуни, він поки навчає громаду. Кожну неділю збирає навколо себе селян, яким читає газети й пояснює нові закони. <…> Пан граф, поки його гувернер повчає мешканців Жимо, користується можливістю, щоб розважатися з юними селянками.Своє ставлення до революції Павло Олександрович висловив у листі до Луї Демішеля в листопаді 1790 рокуРжеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 23.: У листі, який я приватною оказією відправив батькові й у якому відкрито не міг висловитись, я повідомив, що захоплююсь Революцією, але в той же час дав йому зрозуміти, що вважаю подібну революцію непридатною для Росії. У грудні 1790 року Павло Олександрович у супроводі зі спеціально присланим двоюрідним братом, Миколою Миколайовичем Новосильцевим, покинув Францію.
Політична кар'єра