Вольфганг Клюге, з 1913 року — фон Клюге (; 5 травня 1892, Штеттін — 30 жовтня 1976, Вальштедт) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син генерал-майора Макса Клюге, який в 1913 році одержав спадкове дворянство. Молодший брат генерал-фельдмаршала Гюнтера фон Клюге.

22 березня 1912 року поступив на службу в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 10 листопада 1938 року — начальник штабу польової інспекції при Теодорові Гайбі. З 1 жовтня 1940 року — командир 31-го артилерійського полку. З 15 вересня 1941 року — артилерійський командир 107. З 1 жовтня 1942 року — командир 292-ї піхотної дивізії. 20 липня 1943 року поранений, до 1 листопада перебував на лікуванні, після чого відправлений у резерв ОКГ. З 1 грудня 1943 року — командир новоствореної 357-ї піхотної дивізії, з 15 червня по 1 липня 1944 року — дивізії №408, яка виконувала навчальні функції, а з 6 липня 1944 року — 226-ї піхотної дивізії і, одночасно, комендант фортеці Дюнкерк. Через причетність Гюнтера фон Клюге до Липневої змови «політична благонадійність» Вольфганга в очах нацистських лідерів різко знизилась. 19 вересня 1944 року здав командування і покинув Дюнкерк. 31 грудня 1944 року звільнений у відставку. Після війни був головою Союзу німецьких солдатів у Шлезвіг-Гольштейні.

Звання

Лейтенант (22 березня 1912) Обер-лейтенант (18 серпня 1917) Гауптман (1 квітня 1925) Майор (1 травня 1934) Оберст-лейтенант (1 жовтня 1936) Оберст (1 червня 1939) Генерал-майор (1 жовтня 1942) Генерал-лейтенант (1 квітня 1943)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Німецький хрест в золоті (28 листопада 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (29 серпня 1943)

Література

Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 6: Hochbaum-Klutmann, Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 552–553 Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945, Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0, S. 174

Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 451. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 72

Примітки