Янича́рка, янча́рка — довгий турецький мушкет з ґнотовим або кремінним азійським замком.
У літературі зустрічаємо: «Для сильной [сильної] армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали [бояри] повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин… і яничарок»Котляревський І. Енеїда. — Київ: Укр. держ. вид-во, 1944. — 263 с..
Яничарки використовувалися у війську Османської імперії, Речі Посполитої і серед українського козацтва у XV—XVIII століттях Яничарки були ґнотовими аж до другої половини XVII століття, коли з'являються на них ударно-кременеві замки. Серед інших мушкетів того часу вирізняються характерною морфологією прикладуЗБРОЯ КОЗАКІВ — ЧАСТИНА 2 — ТИПИ ЗБРОЙОВИХ ЗАМКІВ. Kozak Media.
Вперше рушниці з ґнотовим замком турки використали в кампаніях султана Мурада II в 1440-х роках, зокрема в другій битві на Косовому полі (1488)Ágoston, Gábor (2014). «Firearms and Military Adaptation: The Ottomans and the European Military Revolution, 1450—1800». Journal of World History. 25 (1): 85–124..
У 1720 році «чудові» яничарки вироблялися в с. Кубиче біля Башлі на Слобожанщині.
В деяких випадках яничаркою могли називати турецьку шаблю.
Див. також Мушкет Аркебуза Яничари Одяг запорізьких козаків Подніпровський стрій Військове мистецтво запорозьких козаків
Примітки
Джерела
Чубай Д. Рушниці-яничарки у козаків: дослідження речових та писемних джерел // Нові дослідження пам'яток козацької доби. — 2023. — № 32. — C. 79–87. Яничарка // Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — С. 646. Котляревський І. Енеїда. — Київ: Укр. держ. вид-во, 1944. — 263 с. Nicolle, David The Janissaries. — London: Osprey Publishing, 1995.