Ґнотови́й замок — вид рушничного замка, де запалювання заряду здійснюється за допомогою ґнота. Використовувався в ручній вогнепальній зброї (аркебузах, мушкетах, фузеях) у XV—XVII століттях.

Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до запалювального отвору тліючого ґнота або розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для ґнота або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.

Передумови

Ручна вогнепальна зброя з'явилась у Китаї протягом XIII століття у формі примітивних ручниць, що являли собою зменшені гармати на дерев'яних держалках. До Європи вогнепальна зброя потрапила на початку XIV століття, тоді як ручниці відомі з другої половини століття. Розвиток селітряного виробництва та гранулювання в Європі зробили порох дешевшим та ефективнішим, посприявши поширенню цієї ранньої стрілецької зброї протягом XV століття.

Початково заряд запалювали вручну піднесеним до запалювального отвору розпеченим прутом або ґнотом. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно було завжди мати поблизу вогонь для нагрівання прута або підтримувати тління ґнота неперервно та мати вільну руку для запалювання, а до того ж це заважало прицілюванню. При тому як у Китаї, так і в Європі, арбалети вже давно були обладнані зручними спусковими механізмами.

Історія

Серпентинний замок

Ґнотовий замок було винайдено приблизно в 1430 році, його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного спускового гачка — важіль-серпентин у формі літери S, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину ґніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Запалювальний отвір було перенесено в сторону, отже ґніт тепер не закривав ціль. Такий ранній тип ґнотового замка називається серпентинним .

Європейські ґнотові замки

Ґнотовий замок невдовзі після появи був дещо вдосконалений, так з'явився клацаючий ґнотовий замок (). Серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружинуEuropean & American arms, c. 1100—1850 , Author Claude Blair, Publisher B. T. Batsford, 1962, Original from Pennsylvania State University, Digitized Jun 30, 2009 P.42, з'явилася порохова полиця для запалу, яка пізніше стала закриватися кришкою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Недоліком механізму з пружиною було те, що при надто сильному ударі о полицю ґніт часто гаснув. Клацаючий замок використовувався в Європі приблизно з 1475 по 1640 р., а в Японії — з 1543 по бл. 1880 р.The defences of Macau: forts, ships and weapons over 450 years Richard J. Garrett, Hong Kong University Press, 2010, P.176 (японські рушниці з клацаючими ґнотовими замками відомі як «танеґасіма»)Tanegashima: the arrival of Europe in Japan , Olof G. Lidin, Nordic Institute of Asian Studies, NIAS Press, 2002 P.1-14. Такий само замок використовувався і на малайських аркебузах (істинґарах).

Запас ґнота мусили берегти від вологи (наприклад, ховаючи за пазухою або під капелюхом), а для прихованого носіння запалених ґнотів уночі існували спеціальні ґнотові трубки, зроблені з бляхи і споряджені отворами .

Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути натруску з полиці, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з порохівниці великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі (берендейки), у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху — рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.

Винайдений на початку XVI століття колісцевий замок, однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століттяН. М. Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876.

Турецькі ґнотові замки Османська імперія однією з перших почала вводити ручну вогнепальну зброю та ґнотові замки в XV столітті. розвинувся окремо від європейських і був ефективнішим продовженням концепції серпентинного. Підпружинений серпентин містився в порожнині всередині ложа, через проріз угорі виходив курок, а знизу руків'я виходила спускова кнопка.

Опис Основна ідея ґнотового замка будь-якої конструкції полягає в притисканні тліючого ґнота до запалювальної полиці. Внаслідок цього порох на полиці підпалюється та передає вогонь через запалювальний отвір до метального заряда, що перебуває у стволі, спричиняючи постріл.

Див. також Запалювальний ґніт Курок Рушничний замок

Галерея

Примітки

Джерела

Посилання Эволюция стрелкового оружия Фитильный замок. История появления и развития handgonnes