Руслан Володимирович Вовк ( 2 квітня 1966, м. Зміїв, Харківська область) — український науковець, фізик, доктор фізико-математичних наук. Декан фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Професор кафедри фізики низьких температур ХНУ та кафедри математики і фізики УкрДУЗТ, академік Національної академії України.
Біографія
Народився 2 квітня 1966 року в місті Зміїв, Харківської області в родині художника.
У 1983 році із золотою медаллю закінчив середню школу № 2 м. Змієва та вступив на фізичний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького (нині — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
У 1984—1986 роках проходив строкову військову службу в Радянській армії.
У 1990 році закінчив фізичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького та почав працювати інженером на кафедрі фізики низьких температур.
У 1994—2008 роках — молодший науковий співробітник, науковий співробітник і старший науковий співробітник науково-дослідної частини фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
У 1998 році захистив дисертацію «Структурна релаксація та вплив точкових і плоских дефектів на піннінг вихорів у монокристалах YBaCuO» на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук (спеціальність — «надпровідність»).
У 2002—2004 роках проходив наукове стажування в групі «Квантові рідини» Університету Ексетера (Велика Британія) під керівництвом королівського академіка .
З 2006 року — доцент кафедри фізики УкрДУЗТ.
У 2008 році захистив дисертацію «Динаміка квазічастинкових підсистем з різними енергетичними спектрами в ізотропних і анізотропних конденсованих середовищах» на здобуття ступеня доктора фізико-математичних наук (спеціальність — «фізика низьких температур»).
З 2008 року — професор кафедри фізики низьких температур Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
У 2010—2012 роках керував проблемною науково-дослідною лабораторією кафедри фізики низьких температур.
У 2012—2016 роках очолював кафедру фізики низьких температур Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
У 2013—2025 роках — декан фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
З 2018 року — заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
З 2000 року працює за сумісництвом в УкрДУЗТ. У 2006 році створив кафедру «Загальнотехнічних дисциплін» і очолював її до 2008 року. У 2008—2018 роках був завідувачем кафедри фізики, з 2018 року — професор цієї кафедри. Також є головним редактором збірника наукових праць УкрДУЗТ. У 2013 році обраний членом-кореспондентом, а у 2016 році — академіком Транспортної академії України.
У 2021 році обраний членом-кореспондентом НАН України, а у 2024 році обраний дійсним членом (академіком) НАН України.
Наукова діяльність
Вовк Руслан Володимирович, представник видатної Харківської школи фізики низьких температур. Свого часу батьками-засновниками цієї наукової школи були такі видатні вчені як Л. В. Шубніков, Б. Г. Лазарєв, Б. І. Вєркін і В. Г. Хоткевич.
У 1983 році вступив на фізичний факультет Харківського державного університету, з яким у подальшому стало пов'язане все його життя. Після закінчення термінової військової служби в Радянській Армії поновив своє навчання на фізичному факультеті, де на третьому курсі був запрошений своїм першим науковим керівником доцентом Д. Д. Баллою працювати на кафедрі фізики низьких температур (КФНТ), де і пройшов весь шлях від інженера до професора, декана фізичного факультету.
Початок наукової діяльності Вовка Р. В. практично співпав з відкриттям унікального явища високотемпературної надпровідності (ВТНП). На КФНТ ХДУ першими в Україні і одними з перших в світі були синтезовані високоякісні монокристали ВТНП-сполуки Re1Ba2Cu3O7−δ (Re = Y або лантаноїди), які по своїй критичній температурі Тс = 90 К вперше перевищили температуру рідкого азоту (77.4 К). Вовк Р. В. у складі наукової групи під керівництвом професорів О. В. Бондаренко і М.О Оболенського активно включився в дослідження процесів переносу і динаміки магнітного потоку в ВТНП-сполуках з різною морфологією дефектної структури. Брав участь у двох спеціальних проєктах НАТО (1995—1999 р.р.). Двічі був лауреатом персональної стипендії Кабінету Міністрів України для молодих вчених (1994—1996 та 1998—2000 роки). Ним була отримана низка визначних наукових результатів, зокрема було вперше відкрито явище висхідної дифузії у ВТНП-матеріалах під дією високого тиску, досліджено вплив низки екстремальних зовнішніх чинників на псевдощілинну і флуктуаційну аномалії, а також некогерентний електротранспорт у нестехіометричних купратах. У 1998 році у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «надпровідність», а у 2008 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «фізика низьких температур».
З 2002 по 2004 роки Вовк Р. В. проходив наукове стажування у всесвітньо відомій групі «Квантових рідин» в університеті Ексетера (Великобританія) під керівництвом королівського академіка А. Ф. Дж. Віатта (A.F.G. Wyatt), яка тісно співпрацювала з харківською групою фізиків-теоретиків під керівництвом професора І. М. Адаменка. За час стажування йому вдалося розвинути наукові основи нового напрямку фізики низьких і наднизьких температур — динаміки підсистем квазічастинкових збуджень за умов кінематичної анізотропії. Він вперше в світі розробив експериментальну технологію роздільного детектування високо- і низькоенергетичних фононів у надплинних квантових рідинах. Встановив закономірності генерації «гарячих» h-фононів. Вперше запропонував і реалізував метод дослідження процесів взаємодії декількох незалежних фононних пучків при їх зіткненні у надплинному 4Не (у тому числі при підвищеному тиску). Відкрив явище генерації «гарячої лінії» при наднизьких температурах. За цикл робіт з цієї тематики група «Квантових рідин» у 2004 році була нагороджена премією Гольвека.
Після повернення з Великобританії ним була продовжена наукова робота в тісній колаборації з провідними європейськими науковими колективами. У 2014 р. групою британських та українських вчених була запропонована ідея модулювання спінових хвиль у феромагнетиках підсистемою абрикосівських вихорів, і навпаки — регулювання динаміки магнітного потоку в надпровідниках «магнонною шубою» в рамках виконання проекту «NOWAPHEN» («Новітні хвильові феномени в магнітних мікро- та наноструктурах»), головою якого, з українського боку, був професор Р. В. Вовк. Ця ідея отримала своє експериментальне втілення в українсько-німецьких експериментах при дослідженнях унікальних метаматеріалів із заданим потенціалом пінінга у виді «пральної дошки», створеним нанофрезеровкою зразків у скануючому тунельному мікроскопі. Того ж року Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна виборов грант у Міжнародній дослідницькій програмі академічного обміну (IRSES) Horizon 2020 в рамках проєкту «MaglC», координатором якої від Харківського регіону був проф. Р. В. Вовк. В результаті плідної співпраці з європейськими вченими ним були закладені основи одного з найбільш перспективних новітніх напрямків сучасної фізики твердого тіла — фізики флуксон-магнонних гетероструктур. За результатами проведених експериментів був опублікований цикл піонерських робіт у провідному видавництві Nature за співавтортвом професора Р. В. Вовка. Особливо визначним стало відкриття магнонного надпровідного кристала. Відповідна доповідь, яка була представлена професором Р. В. Вовком зі співавторами на міжнародній конференції з магнетизму, що відбулася в серпні 2017 р. в коледжі Св. Магдалени в університеті Оксфорда (Велика Британія), викликала великий резонанс серед світової наукової спільноти. Отримані результати стали підґрунтям для розробки нових матеріалів поліфункціонального призначення із заданими параметрами електротранспорту, забезпечення компонентів для виготовлення і випробовування елементів пам'яті, основаних на нових фізичних принципах, а також при створенні квантових комп'ютерів, надчутливих елементів зчитування і надшвидкісних ліній зв'язку.
Окремо слід відзначити роботи матеріалознавчого спрямування, що виконуються Вовком Р. В. у тісній співпраці з групою професора Е. С. Геворкяна. Зокрема ними були отримані унікальні матеріали для ортопедії на основі MAX-фаз з гідроксилапатитним покриттям, що відрізняються відмінними експлуатаційними характеристиками, високою резистентністю до бактерій і кратно меншою собівартістю у порівнянні з зарубіжними аналогами. Прогнозування структурних і низки інших фізичних характеристик новітніх матеріалів поліфункціонального призначення проводиться науковою групою Вовка Р. В. у тісній колаборації з науковою групою професора Алекса Хронеоса з Імперіал коледжу (Великобританія) і університета Волоса (Греція). За результатами цих досліджень ними опубліковано близько 50 наукових робіт у провідних міжнародних наукових виданнях.
Професор Вовк Р. В. більше 25 років працює за сумісництвом на кафедрі фізики Українського державного залізничного транспорту (УкрДУЗТ). За ці роки він був засновником і першим завідувачем кафедри «Загальнотехнічних дисциплін» Краснолиманської філії УкрДУЗТ, а також десять років — завідувачем кафедри Фізики. Під його керівництвом на кафедрі була виконана низка прикладних і фундаментальних науково-дослідних робіт, результати яких використовуються при створенні новітніх зразків електрообладнання на залізничному транспорті.
Після повернення з Великобританії Р. В. Вовком була заснована наукова школа з фізики високого тиску і екстремального стану речовини, яка плідно працює на фізичному факультеті ХНУ імені В. Н. Каразіна до сьогодні і зараз налічує близько 100 осіб. Основними напрямками наукових досліджень цієї школи є:
вивчення топологічних особливостей поверхні Фермі дихалькогенідів перехідних металів під дією високого одновісного тиску (до 8 кбар); дослідження впливу високого гідростатичного тиску (до 25 кбар) на псевдощілинну і флуктуаційну аномалії, а також некогерентний електротранспорт у нестехіометричних ВТНП-купратах; дослідження впливу радіаційного опромінення на топологічні фазові переходи в новітніх матеріалах поліфункціонального призначення; використання високого тиску при синтезі новітніх нанокомпозитних матеріалів методом електроконсолідації; дослідження екстремального стану речовини, зокрема надпровідності і надплинності при низьких і наднизьких температурах, а також впливу структурної і кінематичної анізотропії на еволюцію квазічастинкових підсистем у квантових середовищах різної морфології в умовах дії екстремальних зовнішніх чинників.
Під його науковим керівництвом було захищено і знаходиться на різній стадії підготовки до захисту більше 20 докторських і кандидатських дисертацій, тому числі громадян Євроспільноти (Греція) і КНР.
За роки своєї наукової роботи опублікував більше 500 наукових статей, з яких близько 400 входять до наукометричної бази Scopus і мають більше 5000 цитувань. Є співавтором більше 30 патентів на винаходи, 3-х монографій, низки навчально-методичних і навчальних посібників, у тому числі «Загального курсу фізики» в 4-х частинах. Головний редактор 2-х наукових часописів і член редколегії 4-х міжнародних фізичних видань. У 2017 та 2021 роках Р. В. Вовк одностайно обирався членом наукового комітету від України в Європейській організації з кооперації в науці і технологіях (COST — European Cooperation in Science & Technology). У 2019 та 2021 роках ставав лауреатом Премії НАН України імені Л. В. Шубнікова і Б. І. Вєркіна. Член Наукового комітету Національної ради України з розвитку науки і технологій з 2023 року.
Наукова школа