Юрій Миколайович Грана́тов (; 21 січня 1925, Тюмень — 15 серпня 2013, Севастополь) — російський театральний режисер і актор.

Біографія Народився 21 січня 1925 року в місті Тюмені (тепер Росія) в сім'ї акторів. У 1941 році закінчив середню школу у місті Мічурінську, де з вересня 1941 по вересень 1942 року служив актором місцевого театру. З батьками виїхав в евакуацію до Ташкенту, де так само став грати в Державному театрі російської драми. Одночасно навчався в театральній студії Московського театру імені Ленкомсомолу (клас Серафими Бірман)Пензенські хроніки. Краєзнавчий портал. .

У 1943 році добровольцем вступив до лав Червоної армії, був направлений на навчання до Харківського військово-хімічне училище, яке закінчив у 1944 році. З січня 1945 року брав участь у німецько-радянській війні командиром взводу, пройшов Румунію, Австрію, Угорщину, Чехословаччину. Служив в армії до серпня 1946 року, звільнився у військовому званні старшого лейтенанта.

Впродовж 1946—1948 років служив актором Тюменського драматичного театру, у 1948—1951 роках — актором Вологодського драматичного театру. У вересні 1951 року перейшов у Пензенський обласний драматичний театр імені Анатолія Луначарського. Одружився з молодою примою театру — Людмилою Лозицькою. З 1957 року почав пробувати себе в режисурі, а в 1961 році став режисером театру.

У 1964 році закінчив річні режисерські курси при Державному інституті театрального мистецтва в Москві. Дипломна робота — спектакль за творами Михайла Лермонтова «Дивна людина».

З липня 1967 року працював режисером редакції «Суботній екран» на Пензенської студії телебачення, одночасно був режисером телетеатру. З 15 травня 1969 року — головний режисер телестудії.

Впродовж 1971–1979 років — режисер-постановник, у 1990—2009 рокахГранатов Юрій Миколайович на kino-teatr.ru.  — головний режисер Севастопольського драматичного театру імені Бориса Лавреньова. Останні роки працював режисером театрального колективу Севастопольського будинку офіцерів російського флоту. Помер у Севастополі 15 серпня 2013 року.

Поставлені вистави

в Пензі «Шторм» Володимира Біль-Білоцерківського; «Піднята цілина» Михайла Шолохова; «Антоній і Клеопатра» Вільяма Шекспіра; «Варвари» Максима Горького; «Замок Броуді» Арчибальда Кроніна; «Одруження Белугина» Олександра Островського;

в Севастополі «Голубі олені» Олексія Коломійця (1975); «У списках не значився» за Борисом Васильєвим (1975); «Баня» Володимира Маяковського (1979); «Чума обом родинам вашим» Григорія Горіна (1998); «Кримінальне шоу» Л. Медведовського (2000–2004); «Лицарські пристрасті» Валентина Красногорова (2000–2004); «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера (2000–2004). </div> Відзнаки Медаль «За перемогу над Німеччиною»Пам'ять народу. ; Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1977 року; Орден Богдана Хмельницького І-го ступеня (2001); Заслужений діяч мистецтв Росії з 2005 року.

Примітки

Література ; О. А. Норманська. Гранатов Юрій Миколайович //