Вичавлювач або видавлювач для соку лимонів — невеликий кухонний прилад, призначений для вичавлювання соку з лимонів або інших цитрусових. Створений для відокремлення та подрібнення м'якоті фрукта у простий спосіб. Вичавлювачі для лимона можуть бути виготовлені з будь-якого твердого, кислотостійкого матеріалу, такого як пластик, скло, метал (зазвичай алюміній) або кераміка.

Історія

Найдавніші відомі видавлювачі для лимона були знайдені в турецькому місті Кютаг'їя й датуються першою чвертю 18 століттяJohn Carswell: "The Lemon-Squeezer; an Unique Form of Turkish Pottery" in IVème congrès international d’art turc, pp. 29–45. Éditions de l’Université de Provence, Aix-en-Provence 1971, . Ці керамічні преси виконані в традиційному стилі турецької кераміки 18 століття та схожі на сучасні прес-обладнанням з конусами, хоча вони сконструйовані інакше. Ці зразки були штучним товаром і були потрібні для приготування популярного на той час цитрусового напою сорбету. Лимони не є типовим фруктом для Північної Туреччини, але протягом 17-го і 18-го століть їх імпортували оптом до Константинополя.

Наприкінці 19 століття в США було запатентовано велику кількість різних моделей вичавлювачів для лимона. Бюро патентів і товарних знаків США подає понад 200 патентів, більшість з яких було зареєстровано між 1880 та 1910 роками. Найстаріший з цих патентів був виданий Льюїсу С. Чічестеру 3 липня 1860 року на чавунний вичавлювач. Заявлена мета винаходу полягала в тому, щоб «отримати простий, економічний та довговічний інструмент, за допомогою якого лимони можна було б вичавлювати для домашніх цілей з набагато без великих енергозатрат та з набагато більшою зручністю, ніж звичайними вижималками, які широко використовуються»US Patent No. 28967 at Google Patents.

Патенти, подані на рубежі 19-20 століття, демонструють різноманіття функціональних принципів. Вони варіюються від невеликих моделей для використання за столом (за допомогою яких окремі лимонні дольки можна вичавити над склянкою або блюдом) до механічно складного обладнання, яке необхідно міцно кріпити до кухонного столу або стільниці за допомогою гвинтових затискачів. Патенти відрізняються головним чином тим, що різні механізми по-різному тиснуть на фрукт. Зазвичай використовувалися важелі або гвинтові преси.

Як предмет декору

Не всі вичавлювачі призначені лише для віджимання. Мабуть, найвідомішим прикладом цього є «Соковитий саліф», розроблений Філіпом Старком у 1990 році. Він вважається іконою промислового дизайну і був виставлений в Музеї сучасного мистецтва та Метрополітен-музеї в Нью-Йорку" 'Juicy Salif' Lemon Squeezer 1990, Philippe Starck , Metropolitan Museum of Art. Виготовлений італійською компанією Alessi, з литого та полірованого алюмінію, він має 14 сантиметрів у діаметрі та заввишки 29 сантиметрів.

Якщо «Соковитий Саліф» став іконою постмодернізму після дискусії, яку він породив, інші дизайнери також розробили надзвичайно інноваційні вичавлювачі для цитрусових. У 1999 році німецький виробник випустив «Ahoi», вичавлювач лимона, створений за мотивами паперових корабликів та розроблений італійським архітектором Паоло Педріццетті. У 2009 році Джозеф Джозеф представив «Catcher», вичавлювач, який відфільтровує насіння, розроблений Гремом Девісом. У 2011 році голландська компанія Royal VKB представила «Citrange», грайливу двосторонню ручну соковижималку, яку можна поставити прямо на скло, розроблену бельгійським дизайнером Квентіном де Костером. У 2012 році іспанський бренд Lékué запустив свою «Citrus Spray», соковижималку, яка працює як спрей, розроблену Джоаном Роєскі та Альберто Арза.

Примітки

Посилання

Фото Juicy Salif в Центрі Помпіду у Парижі