Олександр Васильович Вя́ткін ( 31 січня 1922, Сарапул — 21 квітня 2012, Харків) — український художник і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2008 року.
Біографія Народився 31 січня 1922 року в місті Сарапулі (нині Удмуртія, Росія). Протягом 1937—1941 років навчався в Пермському художньому училищі у М. Семченка.
Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)Память народа. . Член ВКП(б) з 1944 року.
У 1946—1952 роках навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були, зокрема, Олексій Кокель, Йосип Дайц, Сергій бесєдін, Петро Котов. Дипломна робота — картина «Олександр Можайський на випробуванні свого, першого в світі, літака».
Працював у Харківському художньому інституті: у 1958—1963 роках — проректор з навчальної та наукової роботи (доцент з 1961 року); з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті (професор кафедри малюнка з 1977 року). Серед учнів — Юрій Старостенко, Микола Бут, Віктор Сидоренко, Віктор Толочко. Одночасно у 1964—1976 роках обіймав посаду головного художника Харкова.
Жив у Харкові, з 1970 року в будинку на вулиці Чайковській, № 33-Б, квартира 48. Помер у Харкові 21 квітня 2012 року.
Творчість Працював у галузі станкового та монументального живопису, станкової графіки. Створював пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:
графіка серія літографій «Харків» (1955—1965); цикл «Містами Європи» (1959—1968); серія «По Кубі» (1963); серія акварелей «Північним морським шляхом» (1966); живопис «Олександр Можайський на випробуванні свого, першого в світі, літака» (1952); «Тарас Шевченко в солдатському засланні» (1953); «На Берлін» (1953. екіпаж двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого); «На бойове завдання» (1954); «Микола Жуковський і Петро Нестєров» (1956); «Гості з Індії» (1957); «На захист Жовтня» (1960); «Соловецький монастир» (1964); «Біла ніч. Лєна» (1964); «Ленські стовпи» (1964); «Натюрморт з українською керамікою» (1967); «Солдати 41-го» (1980); «Мрія про небо» (1985); «Художник Михайло Шапошников» (1970); «Мигдаль квітне» (1971); «Прочитана книга» (1972); «Гурзуф. Каміння» (1975); «Весна йде» (1980); «БАМ. Дорога в майбутнє» (1980); «Осінні перегони» (1981); «Кама. Рідні місця» (1982); «Атака відбита!» (1983); «Тост за Перемогу» (1984); «Сучасна авіація» (1986); «Пілоти війни» (1986); «Півонії» (1999); «Натюрморт. Урожай» (1999); «Урожай» (1999, 2001); «Букет» (2000); «Дари літа» (2002); «Блакитний день» (2003). </div> Автор панно «Серго Орджонікідзе на пуску першого радянського блюмінга» у Палаці культури Макіївського металургійного заводу імені Кірова (1956).
Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних (Японія, Велика Британія, Франція, Іспанія) художніх виставках з 1952 року, зокрема у 1963 році у харківській груповій виставці «По Кубі» (разом з Леонідом Черновим та Віктором Віхтинським). Персональні виставки відбулися у Харкові у 1964—1966, 1972, 1986, 1998, 2003 роках, Сарапулі й Іжевську у 1972 році, Новій Каховці у 1972, 1986 роках, Краснограді й Херсоні у 1986 році.
Окремі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Харківському та Херсонському художніх музеях, Музеї історії авіації і космонавтики у Москві, Музеї малюнка та Музеї авіації у США.
Вшанування У Харкові, на будинку по вулиці Чайковській, № 33-Б, де з 1970 по 2012 рік мешкав художник, встановлено гранітну меморіальну дошку.
Примітки
Література Вяткін Олександр Васильович // ; Вяткін Олександр Васильович // ; ; Макс. Гончаренко. В'яткін (Вяткін) Олександр Васильович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 239. ISBN 978-966-02-8960-4.