Справа «Бускаріні та інші проти Сан-Марино» (заява № 24645/94) була розглянута Європейським судом з прав людини у 1999 році.
Факти Заявники, Крістофоро Бускаріні та Еміліо Делла Бальда, були обрані до Великої та Генеральної Ради (парламенту Республіки Сан-Марино) у 1993 році. Вони звернулися до капітана-регента з проханням дозволити їм скласти присягу, як того вимагає Закон про вибори, без посилання на будь-який релігійний текст. Закон посилався на указ від 27 червня 1909 року, який встановлював формулювання присяги, яку мали складати члени парламенту, таким чином: «Я, ..., присягаюся на Святому Євангелії ...». Спочатку заявники склали присягу письмово, опустивши посилання на Євангелія. Їхню присягу вважали недійсною, і заявники склали присягу на Євангеліях, підтримуючи свій протест.
Рішення У 1997 році Європейський суд з прав людини одноголосно дійшов висновку про порушення статті 9. Уряд Самаріні стверджував, що підтвердження традиційних цінностей, що відображаються шляхом складання присяги, було необхідним для підтримки громадського порядку.
Суд дійшов висновку, що «вимога від заявників скласти присягу на Євангелії рівносильна вимозі від двох обраних представників народу присягнути на вірність певній релігії, що несумісне зі статтею 9 Конвенції». Як справедливо зазначив ЄСПЛ у своїй доповіді, було б суперечливо обумовлювати здійснення мандата, призначеного для представлення різних поглядів суспільства в Парламенті, попередньою декларацією про відданість певному набору переконань» (пункт 39). Суд одноголосно постановив, що мало місце порушення статті 9 ЄКПЛ (свобода совісті).
Посилання
Рішення Звіт Комісії