Сферична граната № 15 (), також відома як ручна/катапульта/рушнична куляста граната (hand/catapult/spring gun, ball grenade) або, серед солдатів АНЗАК, «граната-крикетний м'яч» (cricket ball grenade), — британська ручна граната, що використовувалася під час Першої світової війни.

Конструкція

Граната № 15 мала чавунний сферичний корпус діаметром 75 мм. На сплющеній верхівці сфери знаходилося гніздо для вставки запалу. Корпус мав внутрішні канавки для фрагментації при вибуху. Наповнення спочатку представляв порох, пізніше — амонал.

Щоб активувати гранату, користувач мав зняти кришку із запалу, а потім підпалити його зовнішній гніт-запалювач із сірниковою головкою. Випускали два типи запалів для цих гранат: з п'ятисекундною затримкою для ручного метання та з дев'ятисекундною для катапульт.

Експлуатація

№ 15 була однією з проміжних гранат, розроблених для заміни проблематичної у використанні гранати № 1. Вперше представлена в липні 1915 року, використовувалася під час битви при Лоосі та боїв на Близькосхідного театру військових дій у Дарданеллах. Гранати № 15 виробляли масово: до серпня 1915 року щотижня виготовлялося понад 200 000 одиниць, а до середини листопада 1915 року їх було 500 000 на тиждень.

Однак, граната № 15 також виявилася проблематичною: заряд вибухової речовини у ній був занадто великим, внаслідок чого фрагментація під час вибуху була меншою, ніж очікувалося. Крім того, через великий діаметр її важко було кидати рукою. Ці проблеми були вирішені зі створенням її модифікації, відомої як граната № 16 або «овальна граната» (oval grenade). Завдяки овальній формі її було легше тримати в руці; також вона мала менший заряд.

Перше широке використання гранат № 15 відбулося в битві при Лоосі (передусім через те, що виробництво гранат № 5 («бомби Міллса») серйозно відставало від запланованих показників, і до початку кампанії під Лоосом їх не вдалося поставити в достатній кількості). Тактики передбачали, що № 15 буде корисна для прориву німецької оборони та розчищення окопів. Але після початку битви виявилося, що через вологу погоду запали гранат вийшли з ладу. За оцінками, приблизно 18 з 20 № 15 не вдалося активувати через несправні запали. 20 листопада 1915 року № 15 та № 16, що мала аналогічний запал, вивезли із Франції та замінили на гранати Міллса.

Примітки