Федір Жуковецький ( після 28 червня 1648) — підвоєвода вітебський, ротмістр.Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской хранящихся в центральном архивѣ в Витебскѣ. Выпуск двадцать третийSprawy wojenne i polityczne 1621-1632

Біографія Походження Відомості про його походження відсутні. У пізніших джерелах він фіксувався під прізвищем Крижан Жуковецький. Однойменний рід, який згадувався також як Крижина Жуковецькі, фіксувався на початку XVII ст. у Київському воєводстві.

У 1618 році він або його батько як опікун Яна і Якуба, спадкоємців Петра Крижина-Жуковецького, який разом із Богданою з Маковських, став фігурантом судового позову ініційованого Станіславом Крижаном. Суперечка виникла через невиконання судового рішення («декрету») та відмову відповідачів звільнити маєтності Ніжиненське та Вощиловщину.

Оскільки вони не лише утримували маєтки, а й чинили опір судовій екзекуції, Станіслав домігся для них баніції.Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie

Життєпис Вперше згадується як ротмістр козацької корогви на службі у князя Криштофа Радзивілла у 1620-х роках. У тогочасних реєстрах загін класифікували як «боярську» корогву, оскільки він формувався з контингенту радзивіллівських маєтків.Rzeczpospolita Wazów: Czasy Zygmunta III i Władysława IV, t.1 Під час військової кампанії 1625 року проти шведських військ Густава II Адольфа, його підрозділ був одним із одинадцяти подібних з’єднань у війську Великого князівства Литовського. У вересні того року, коли головні сили литовської армії маневрували, відступаючи від Бірж у напрямку Курляндії, ротмістр отримав наказ залишитися із загоном у засідці поблизу Біржанського замку. Задумана операція принесла швидкий результат. Шведський гарнізон, приспаний відходом основних сил гетьмана, вивів на пасовища під замок кілька сотень голів худоби. Козаки Жуковецького здійснили раптовий напад, захопивши в полон групу шведських солдатів та відбивши весь скот. Ця втрата виявилася критичною для ворожої залоги, оскільки замок залишився без основних запасів продовольства.

В подальшому, імовірно за покровительства Радзивіла який до старших слуг мав близькі до приятельських стосунки, отримав уряд вітебського підвоєводи. Його він суміщав з посадою помічника князівської економії у тракті руському. Відомо, що у лютому 1633 року він отримав офіційну подяку від Мстиславського повіту за підтримку, надану двом хоругвам Клечковського та Юржиця. 27 травня того ж року в Орші шляхта Вітебського воєводства також склала йому подячного листа.W służbie hetmana i Rzeczypospolitej klientela wojskowa Krzysztofa Radziwiłła (1585-1640)„Stary sługa” jako przedmiot badań nad klientelizmem magnackim na Litwie w XVII wieku

15 січня 1630 р. свідчив при укладанні «добровільного вічистого ділчого запису» щодо поділу родових маєтностей між шляхтичами Юрієм та Базилем (Василем) Шапками-Хотольськими. А у червні 1634 р. за його участі був зроблений запис до гродських книг акту про продаж майна між братами Семеном та Григорієм Богомольцями.

У жовтні 1636 р. вів слідство щодо дій православних мешканців Вітебська, які відмовились визнавати духовну владу Антонія Селяви, уніатського архієпископа полоцького.Теодор Крыжан Жуковецкий, подвоевода витебский, Базыль Шапка Хотольский, писар гродский витебский, Иероним Друцкий Горский сообщают о ходе следствия над действиями православных жителей Витебска (ч. 1) | Архивы Беларуси

На початок Хмельниччини, 28 червня 1648 року, він значився серед обивателів Смоленського воєводства. Імовірно через поважний вік під час генерального попису смоленської шляхти замість нього з'явився челядник.Chorągiew ziemska smoleńska 28 czerwca 1648 roku

Родина Двічі одружений. Перша дружина — Агрипіна Дашкевич, друга — Раїна Райкевич.Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской хранящихся в центральном архивѣ в Витебскѣ. Выпуск двадцать шестойИсторико-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской хранящихся в центральном архивѣ в Витебскѣ. Выпуск двадцать второй

На той час у Вітебську та околицях є згадки про двох жінок з даного роду, але втім їхня спорідненість з вітебським підвоєводою невідома: Близько 1628 р. зем'янин Григорій Богданович Подвінський отримав у посаг від своєї дружини Ульяни Жуковецький «слободку пляцовъ три съ домами, зъ мещаны, на нихъ мешкающими, подле острога въ месте Витебскомъ, противъ слободу его милости пна стольника (Христофора Храповицкаго), также дворъ съ пляцомъ, стоячій на Взгорью, на Великой улицы, подле двора мещанина Витебского Коробана», яку він потім подарував вищевказаному пану Храповицькому.. 5 травня 1634 року Пракседа (Параскева) Федорівна, дружина вітебського хорунжого Олександра Михайловича Уніховського, набула у заставне володіння від свого чоловіка за 800 кіп грошів литовських його родовий маєток Ледневичі у Вітебському воєводстві.

Маєтності 3 вересня 1627 року разом із дружиною придбав у Христофора Онацковича за 500 коп грошів литовських чверть маєтку Койтовського у Вітебському воєводстві. До складу придбаної власності входили землі біля Веретейкова на кордоні з Дражинською межею, що включали орні та неорні ґрунти, сіножаті (мурожні та болотяні), бори, пущі, гаї, ліси, озера, річки, а також права на лови (звірині, пташині, рибні) та бджільництво (дерева бортні). Разом із землею у власність перейшли «піддані отчисті». Крім того, угода передбачала передачу родового будинку Онацковича з усіма будівлями, плацом і городом, що розташовувався у Нижньому Вітебському замку. Будинок знаходився по лівій стороні на шляху від міста до Заручайської брами, навпроти Збору, між будинками покійного Олександра Нешийки та пана Петра Кгаєвського, на розі завулка, що вів до підвалля.

21 червня 1634 року (на основі акту 1631 року) разом із дружиною придбав у Олександра Осиповського за 800 кіп грошів литовських маєток Осипово у Вітебському воєводстві. До складу власності увійшов панський двір над річкою Лучосою з садами, городами, сіножатями, млином та озером Сречно. Володіння включало розлогі угіддя: орні землі, бори, ліси з бобровими гонами, а також права на лови та медову дань. Разом із маєтком у власність перейшли бояри та «піддані отчисті» зі своїми родинами та майном.Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской хранящихся в центральном архивѣ в Витебскѣ. Выпуск двадцать четвертый

Того ж року набув у власність від міщанина Василя Мандуса «пуню з пляцом» у Нижньому Вітебському замку неподалік Завітебної брами. А також тоді ж за уступним записом Івана Руменчевського отримав будинок у Нижньому замку, що стояв поруч із домом Матиса Чорного та межував із замковим валом і річкою Вітьбою. Крім того за 50 кіп грошів викупив у Захарія Чарновського «двір з пляцом» (Голубовський) біля тієї ж брами, який на момент угоди залишався незабудованим після пожежі Вітебських замків.

2 жовтня 1641 р. разом з дружиною набув права на Городок Получося на річці Лучося у Вітебському воєводстві в обмін від вітебського підсудка Самуїла-Дирмонта Сивицького та його дружини Раїни Осиповської. До складу маєтку входили чотири селянські «служби», корчма, перевіз через річку, а також значні угіддя: земельні ґрунти, бори з бортними деревами, села та озера Стречне і Ковпинське.

Коментарі

Примітки