Вологі ліси Токантінсу, Арагуаї та Мараньяну або Вологі ліси Токантінсу та Піндаре (ідентифікатор WWF: NT0170) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на південному сході Амазонії.
Географія Екорегіон вологих лісів Токантінсу, Арагуаї та Мараньяну розташований на сході бразильського штату Пара та на північному заході штату Мараньян. Західну межу регіону утворює річка Токантінс, а північно-західну межу — річка , яка далі на схід переходить у затоку . З півночі і північного сходу регіон омивається водами Атлантичного океану. Східну межу екорегіону визначають річки і та затока Сан-Маркус. Серед інших річок, що перетинають територію екорегіону, слід відзначити , та . Річки регіону щодня зазнають впливу поророки — припливної хвилі, яка утворюється у гирлі і рухається вгору проти течії.
Рельєф екорегіону переважно представлений алювіальними рівнинами, однак на півдні регіону розташовані пагорби та Серра-ду-Гурупі заввишки до 200 м над рівнем моря. Ґрунти регіону переважно бідні на поживні речовини, а материнською породою для них виступає глибоко вивітрена глина.
На захід від екорегіону поширені вологі ліси Шінгу, Токантінсу та Арагуаї, а на північний схід — варзейські ліси Маражо, на схід — , а на південь — сухі тропічні ліси Мату-Гросу та савани Серрадо. Уздовж узбережжя Атлантичного океану простягаються мангрові ліси, які є частиною екорегіонів мангрів Пари та .
Клімат На більшій частині екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна температура тут становить 26-27 °C, а середньорічна кількість опадів коливається від 1500 на півдні до 2500 мм на півночі поблизу міста Белен. Протягом п'яти місяців в регіоні триває сухий сезон. Особливо він виражений на північному заході Мараньяну, де у цей період щомісяця випадає менше 100 мм опадів.
Флора В межах екорегіону зустрічаються різні типи вічнозелених тропічних дощових лісів. Найпоширенішим типом лісів є ліс терра-фірме, поширений на узвишшях, які не затоплюються водою під час повеней. У заплавах , вода яких забарвлена у темний колір через високий вміст гумінових кислот, що вимиваються з листя, зустрічаються заболочені ліси ігапо, а у заплавах , таких як Гуама, каламутна вода якої містить багато завислих твердих поживних речовин, — варзейські ліси. Як правило, в лісах ігапо переважають кислі, бідні на поживні речовини білі піщані ґрунти. Лісовий намет в ігапо розташований нижче, ніж у лісах терра-фірме, а флора менш різноманітна. Серед дерев, поширених у заболочених лісах, слід відзначити (Caraipa grandifolia), (Virola surinamensis), пальму асаї (Euterpe oleracea), (Ficus pulchella), (Mauritiella armata) та (Symphonia globulifera), а також різні види (Tovomita spp.) та (Clusia spp.).
У лісах терра-фірме переважають представники родин Лецитисові (Lecythidaceae), Хрісобаланові (Chrysobalanaceae), Бурзерові (Burseraceae), Бобові (Fabaceae), Лаврові (Lauraceae) та Сапотові (Sapotaceae). Серед дерев, поширених в цих лісах, слід відзначити (Eschweilera coriacea), (Eschweilera albiflora), (Cenostigma tocantinum) та (Pachira tocantina). Також у лісах терра-фірме поширені (Bauhinia bombaciflora), великі здерев'янілі ліани. Серед цінних порід дерев, поширених в регіоні, слід відзначити (Pilocarpus microphyllus), гондураське червоне дерево (Swietenia macrophylla), бразильський горіх (Bertholletia excelsa), (Vouacapoua americana) та (Dicypellium caryophyllatum). Орхідей у лісах регіону зустрічається менше, ніж у лісах Центральної та Західної Амазонії.
Завдяки перехідному характеру екорегіону між Амазонією та більш посушливими південними регіонами, його флора характеризується високим різноманіттям. Він є центром диверсифікації для багатьох таксонів дерев, а південно-західна частина регіону у минулому могла бути важливим рефугіумом.
Фауна Фауна регіону включає 149 видів ссавців та 517 видів птахів. Серед великих ссавців, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), (Alouatta belzebul), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus) та (Choloepus didactylus), а також пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), найбільших хижаків Амазонії. У річках регіону зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis).
Серед менших ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити (Aotus azarae), (Sapajus apella), (Saimiri collinsii), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), чагарникового пса (Speothos venaticus), тайру (Eira barbara), кінкажу (Potos flavus), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), амазонську ласицю (Neogale africana), низинну паку (Cuniculus paca), чорноспинного агуті (Dasyprocta prymnolopha), бразильську вивірку (Sciurus aestuans), щетинця Робертса (Proechimys roberti), південного опосума (Didelphis marsupialis), південного голохвостого броненосця (Cabassous unicinctus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). Ендеміками екорегіону є (Cebus kaapori), а майже ендемічними його представниками — (Chiropotes satanas), (Saguinus ursulus) та (Rhipidomys emiliae)
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити амазонійського татаупу (Crypturellus variegatus), гребенедзьобого міту (Mitu tuberosum), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), венесуельського ерміта (Phaethornis superciliosus), сірогрудого колібрі-шаблекрила (Campylopterus largipennis), буроголового колібрі-лісовичка (Thalurania furcata), синьоголового колібрі-якобіна (Florisuga mellivora), велику гарпію (Harpia harpyja), амазонійського трогона (Trogon ramonianus), червонодзьобого тукана (Ramphastos tucanus), чорнодзьобого тукана (Ramphastos vitellinus), червоношийого аракарі (Pteroglossus bitorquatus), синьобрового аракарі (Pteroglossus inscriptus), червоного ару (Ara macao), жовтощокого ару (Orthopsittaca manilatus), синьоголового папугу-червоногуза (Pionus menstruus), рудоголового папугу-білочеревця (Pionites leucogaster), білоплечого сорокуша (Thamnophilus aethiops), бразильську мурав'янку-куцохвоста (Willisornis vidua), лісового тиранця (Myiopagis gaimardii), рудолобого віреончика (Tunchiornis ochraceiceps), амазонійського поплітника (Cantorchilus leucotis), жовтохвостого касика (Cacicus cela), фіолетову гутураму (Euphonia violacea), великого саї (Chlorophanes spiza), пурпурову танагру-медоїда (Cyanerpes caeruleus), пурпурову тапірангу (Ramphocelus carbo) та блакитного цукриста (Dacnis cayana).
Ендеміками екорегіону є (Psophia obscura), а майже ендемічними його представниками — світлоброві чачалаки (Ortalis superciliaris), тапажоські пенелопи (Penelope pileata), гуаруби (Guaruba guarouba), грифові каїки (Pyrilia vulturina), вогнистогруді аратинги (Aratinga jandaya), синьощокі котори (Pyrrhura lepida), шиферні ману (Cercomacroides laeta), сріблистоголові манакіни (Lepidothrix iris), бразильські котинги-білокрили (Xipholena lamellipennis), чорноголові гусеницеїди (Conopophaga roberti) та паранські філідори (Automolus paraensis).
Збереження Територія екорегіону значно постраждала від вирубки лісів та будівництва поселень. Особливо активно лісозаготівля та інша людська діяльність відбувається уздовж автошляхів, що з'єднують міста Белен, та . Принаймні третина лісів регіону була вирубана, а решта значно деградувала та перетворилася на мозаїку незайманих і вторинних лісів, пасовищ, полів та поселень. Будівництво греблі Турукуї на Токантінсі призвело до затоплення 2430 км² низинних лісів. Протягом періоду між 2004 та 2011 роками екорегіон зазнав щорічної втрати 0,51 % лісів.
Оцінка 2017 року показала, що 36 911 км², або 19 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: та .
Примітки
Посилання «Tocantins–Araguaia–Maranhão moist forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Tocantins/Pindare Moist Forests» — One Earth.