Дисиміля́ція ( — «розподібнення») — комбінаторний фонетичний процес — заміна одного із двох однакових щодо способу творення приголосних звуків у межах одного слова на інший звук, відмінний щодо способу творення. Дисиміляція може відбуватися з голосними і з приголосними.
Розрізняють також поняття:
графічна дисиміляція — розподібнення, відтворене на письмі. Наприклад, в українській мові: рушник, вести. дистантна дисиміляція — розподібнення звуків, розділених іншими. Наприклад, римар > лимар контактна дисиміляція — на противагу дистантній дисиміляції — розподібнення суміжних звуків. прогресивна дисиміляція — зміна другого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: близ-ш-ий → ближ-ший -→ ближчий. регресивна дисиміляція — на противагу прогресивній — зміна першого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: хто ← кто ← , вести ← вет-ти ← , сердешний ← сердечний.
В українській мові дисиміляція є виявом історичних змін. Тому розрізняють дисиміляцію синхронічну і дисиміляцію діахронічну.
В усному мовленні процеси дисиміляції можуть кваліфікуватися як ненормативні. Наприклад: транвай (замість трамвай), колідор (замість коридор).
Див. також
Асиміляція. Гаплологія Метатеза (лінгвістика) Спрощення груп приголосних у праслов'янській мові
Джерела Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
Посилання