Ірландський фунт (, ) — грошова одиниця Ірландії, що була в обігу до 1 січня 1999 року, коли її замінив євро. Спочатку на євро перейшли в безготівкових транзакціях, а з 1 січня 2002 року і в готівкових. За класифікацією ISO 4217 валюта мала код IEP, а знаком для позначення ірландського фунта був £ (або IR£, щоб не плутати з фунтами інших країн).
Історія Старий фунт
Найбільш ранні ірландські монети з'явилися наприкінці 10-го століття. Вони випускалися за такою ж системою, як і англійський фунт — один ірландський фунт поділявся на двадцять шилінгів, кожен з яких поділявся на дванадцять срібних пенсів. Близько 1210 року, король Джон встановив паритет з фунтом стерлінгів, таким чином ірландські срібні монети могли вільно обертатися в англійській економіці й допомагати фінансувати його війни у Франції. Однак з 1460 року ірландські монети карбувалися з іншим вмістом срібла, ніж англійські, через що курсове співвідношення двох валют розходилося.
Під час війни двох королів, 1689—1691 років, король Яків II, більше не правив в Англії та Шотландії, випускав в Ірландії монети «надзвичайного карбування» з недорогоцінних металів, відомі як «рушничні гроші».
У 1701 році співвідношення між ірландським фунтом і англійським фунтом стерлінгів було зафіксовано за курсом: тринадцять ірландських фунтів дорівнювали дванадцяти англійським фунтам (тоді як шотландський фунт мав ще інший курс, у 1707 році його співвідношення до фунта стерлінга складало 12:1.) Це співвідношення уможливило обіг ірландських мідних монет разом з англійськими срібними монетами, оскільки тринадцять ірландських пенсів мали ту ж вартість, що і один срібний англійський шилінг, власних срібних монет в Ірландії тоді вже не карбували.
У 1801 році Ірландія стала частиною Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, але ірландський фунт продовжував існувати до січня 1826 року. Між 1804 і 1813 роками Банком Ірландії випускалися десятипенсові срібні токени, які номінувалися в ірландських пенсах. Останні мідні монети ірландського фунта були викарбувані у 1823 році, а 1826 року ірландський фунт був злитий з фунтом стерлінгів. Після 1826 року деякі ірландські банки продовжували випускати паперові банкноти, але вони номінувалися у фунтах стерлінгів. У 1823 році були викарбувані останні ірландські мідні пенні, але своїх монет Ірландія не мала аж до здобуття своєї незалежності в 1922 році.
Новий фунт Саорштатський фунт Продовжуючи використовувати фунт стерлінгів після здобуття незалежності у 1922 році, Ірландська Вільна держава (ірл. «Saorstát Éireann») ввела свою власну валюту лише 1928 року, так званий «саорштатський фунт» («Saorstát punt»). За законом 1927 року, нова валюта була прив'язана до фунта стерлінгів у співвідношенні 1:1, ірландський фунт мав такий же вміст та пробу золота, як і тодішній соверен, хоча Ірландія не карбувала золотих монет. Паритет між ірландським фунтом та фунтом стерлінгом зберігався протягом наступних п'ятидесяти років. Використовувалася така сама монетна система, як і у фунті стерлінгів, але лише з використанням ірландських найменувань номіналів: фунт — «punt» (множина: «puint»), шилінг — «scilling» (множина: «scillingí») і пені — «pingin» (множина: «pinginí»). У 1928 році були введені перші ірландські монети, які поділялися на вісім номіналів: фартінг (¼d), півпені (½d), пені (1D), три пенси (3D), шість пенсів (6d), шилінг (1S), флорін (2S), півкрони (2S 6d), а у 1966 10 шилінгів (10s). Всі ірландські монети мали ті самі розміри, що і британські монети. Фунт стерлінгів продовжував прийматися у всій Ірландії за курсом 1:1, тоді як ірландська валюта не була загальноприйнятою у Великій Британії.
Ірландський фунт Назва держави стало Ірландія після вступу в силу Конституції Ірландії 29 грудня 1937 року. 10 травня 1938 року назва валюти була змінена на «ірландський фунт», після вступу в силу 29 грудня 1937 року Конституції Ірландії, згідно якої держава отримала назву «Ірландія».
Децималізація У 1959 році з'явився перший звіт Комітету з метричної системи та десяткової системи карбування (Metric System and Decimal Coinage Committee), щодо доцільності переходу ірландського фунта з дванадцятикратної на десяткову грошову систему, так званої децималізації, обговорення цієї теми тривало й у 1960-х роках. Коли британський уряд вирішив перевести свою валюту на десяткову систему, уряд Ірландії взяв його прикладом. Закон про десяткову грошову систему 1969 року змінив визначення кількості пенсів в ірландському фунті з 240 до 100, при цьому символ пенні змінився з «d» на «p». Сам фунт не був переоцінений цим законом, і тому банкноти-фунти не були вилучені з обігу, лише банкнота в 10 шилінгів була замінена монетою в 50 пенсів. Нова монета в п'ять пенсів корелювала зі старою монетою в один шилінг, а нова монета в 10 пенсів корелювала зі старою монетою в два шилінги. Нові монети мали ті самі розміри й виготовлялися з тих же матеріалів, що і відповідні нові британські монети. Закон 1970 року про десяткову грошову систему також містив додаткові положення для переходу на неї, не пов'язані з випуском монет.
Децималізація перебувала під контролем Ірландської ради по десятковій грошовій системі, створеної 12 червня 1968 року. Рада надавала громадськості інформацію про перехід, у тому числі брошури під назвою «Довідник для всіх з десяткової валюти». Перехід стався у так званий День децималізації, 15 лютого 1971 року.
Відхід від фунта стерлігів Після створення у 1970-х роках Європейської валютної системи, Ірландія вирішила приєднатися до неї у 1978 році, тоді як Велика Британія залишилася осторонь.
Механізм європейського обмінного курсу, нарешті, скасував співвідношення 1:1 між ірландським фунтом і фунтом стерлінгів; 30 березня 1979 року був введений новий обмінний курс.
Також, цього періоду, 1978 року, у передмісті Дубліну, Сендіфорді, був створений Валютний центр, де друкувалися ірландські банкноти і монети. До цього ірландські банкноти друкувалися спеціалізованими комерційними друкарнями в Англії, а монети — Британським королівським монетним двором.
1979–1999: вільно-плаваюча валюта. До 1986 року всі ірландські монети десяткової системи мали ті ж форми й розміри, що й їхні британські аналоги. Починаючи з 1986 року в обігу з'явилися монети нових номіналів, а розміри монет, всіх існуючих до цього номіналів, почали відрізнятися за розмірами від аналогічних монетних номіналів Великої Британії. Того ж року була представлена нова монета 20 пенсів, потім, у 1990 році, була введена монета в 1 фунт яка повністю відрізнялися за розміром, формою та матеріалом від раніше представлених британських монетних аналогів. Коли британські монети 5 пенсів і 10 пенсів були вперше зменшені у розмірі, ірландські монети аналогічних номіналів наслідували їхній приклад, при цьому нові ірландські монети 10 пенсів отримали менший розмір, ніж нова британська версія, представлена 1992 року, а нові ірландські монети 5 пенсів були трохи більше, ніж британська версія, представлена у 1990 році. Розмір 50 пенсів ніколи не зменшувався (як це було у Великій Британії у 1997 році).
Заміна на євро Станом на 31 грудня 1998 року обмінний курс євро на ірландський фунт та 10 інших валют Євросоюзу (усі, крім фунта стерлінгів, шведської крони та данської крони) був фіксованим. Фіксований коефіцієнт перетворення для ірландського фунта був € 1 = 0,787564 ірландських фунтів. Наступного дня, коли було введено євро, обмінний курс становив GB £ 1 = € 1,42210, або GB £ 1 ≈ 1,12 ірландських фунтів. Станом на 1 січня 2002 року, день, коли було введено євро, англійський фунт стерлінгів становив близько 1,287 ірландського фунта. Після введення євро та падіння фунта стерлінгів у 2007—2009 роках, станом на квітень 2010 року, GB £ 1 дорівнював близько 0,91 еквівалента ірландського фунта.
Станом на 31 грудня 2001 року, загальна вартість ірландських банкнот у обігу становила €4343,8 млн, а загальна вартість ірландських монет становила €387,9 млн. Входження Ірландії до зони євро було одним із найшвидших у Єврозоні, деякі магазини перестали приймати стару валюту вже за тиждень переходу країни на євро. У 2002 році євро дорівнював 0,787564 ірландського фунта, 56%, у вартісному вираженні; ірландські банкноти було вилучено з обігу протягом двох тижнів після введення банкнот та монет євро і на той час вони перестали мати юридичний статус.
До 9 лютого 2002 року було вилучено з обігу лише 45% монет. Ця цифра дещо вводить в оману, оскільки майже всі монети в обігу були обмінені на євро до цієї дати — їхня решта трималася населенням вдома, як сувеніри та колекції.
Усі ірландські монети та банкноти, від початку випуску їх Центральним банком Ірландської вільної держави, можуть бути обмінені на євро в Центральному банку в Дубліні.
Монети Ірландської Республіки Монети дванадцятикратної системи На початку 1920-х років Ірландський уряд створив Комітет на чолі з сенатором Вільямом Батлером Єйтсом для визначення дизайну, підходящого для монет. Членами комітету були Томас Бодкін, Дермот О'Брайєн, Люціус О'Каллаган і Баррі Іган.
Деякі рішення щодо оформлення були прийняті з самого початку. Більшість монет, якщо не всі, обов'язково повинні були містити арфу (національний символ Ірландії, який був зображений на її гербі) і написи лише ірландською мовою. Через політичні розбіжності, які призвели до Громадянської війни в Ірландії, комітет відразу вирішив, що жоден проект не повинен містити портретів людей сучасності. Пізніше вони вирішили, що також потрібно уникати релігійних або культурних тем, щоб монети не могли стати реліквіями або медалями. Так як сільське господарство мало важливе значення для економіки Ірландії, саме ця тема і була обрана для монет, в результаті використовувалися малюнки із зображенням тварин і птахів.
У підсумку, для оформлення аверсу монет обрали арфу і слова «Saorstát Éireann» («Ірландська Вільна держава»). Для створення дизайну реверсу, затвердженим для конкурсу художникам, були надані обрані зображення тварин і птахів, а для створення дизайну аверсу, як зразки — їм надали фотографії Арфи Делвея і Арфи Трініті-коледжу. Пізніше міністр фінансів вирішив, що номінал монет повинен вказуватися не тільки словами, але й цифрами, а також запропонував для оформлення використовувати рослини; остання пропозиція була відкинута, оскільки конкурс знаходився на завершальній стадії і через труднощі щодо пошуку підходящих факсиміле рослин.
Для конкурсу обрали три ірландських художника: Джерома Коннора, Альберта Павера і Олівера Шеппарда, а також закордонні художники Пол Меншип (американець), Персі Меткалф (англієць), Карл Міллес (швед) і Публіо Морбідуччі (італієць); також запросили ряд інших художників, які, у підсумку, не взяли участі. Кожному художнику платили і дозволяли створювати заготовки в гіпсі або на металі, а переможцю конкурсу призначався приз. Заради того, щоб комітет не знав чиї роботи він оцінює — зразки дизайнів не містили підписів художників. У підсумку, комітет обрав проекти Персі Меткалфа, а потім, за сприяння державних службовців Міністерства сільського господарства, до його дизайнів ще були внесені деякі зміни.