Акупункту́ра (від — «голка» та — «укол») — форма альтернативної медицини і метод традиційної китайської медицини (ТКМ), що полягає у введенні в тіло тонких голок. Акупунктура є псевдонаукою — теорії та практики китайської традиційної медицини не ґрунтуються на наукових знаннях, і її характеризують як шарлатанство.
У різних країнах та філософіях існує цілий ряд технологічних варіантів акупунктури. Її можна розділити на два основні філософські підходи: сучасну стандартизовану форму, що називається вісім принципів, а друга — більш давня система, яка базується на стародавньому даоському у-сін, більш відомому на Заході як п'ять елементів або стихій. Акупунктура найчастіше використовується для полегшення болю, хоча голкотерапевти стверджують, що вона може застосовуватися для лікування широкого спектра інших недугів. Акупунктуру зазвичай використовують у поєднанні з іншими формами лікування.
У 2017 році світовий ринок акупунктури склав 24,55 млрд доларів США. Лідером ринку була Європа з часткою 32,7 %, за нею йшли Азійсько-Тихоокеанський регіон з часткою 29,4 % та Америка з часткою 25,3 %. За оцінками 2021 року, до 2023 року обсяг ринку досягне 55 мільярдів доларів США.
Висновки досліджень і систематичних аналізів акупунктури, як правило, не дають переконливих доказів її користі, що свідчить про те, що вона не є ефективним методом лікування. Акупунктура загалом безпечна, якщо її проводять належним чином кваліфіковані фахівці, використовуючи чисті одноразові голки. За умови правильного виконання вона має низький рівень переважно незначних побічних ефектів. Якщо нещасні випадки та інфекції все ж трапляються, то вони пов'язані з недбалістю лікаря, зокрема із недотриманням стерильних умов. Аналіз, проведений у 2013 році, показав, що кількість повідомлень про передачу інфекції значно зросла за попереднє десятиліття. Найчастіше повідомлялося про пневмоторакс. Оскільки продовжують надходити повідомлення про серйозні побічні ефекти, рекомендується, щоб акупунктуристи пройшли достатню підготовку для зниження цього ризику.
У 1971 році репортер New York Times Джеймс Рестон опублікував статтю про свій досвід акупунктури в Китаї, що призвело до зростання у зацікавленості та підтримки акупунктури на Заході. Президент США Річард Ніксон відвідав Китай у 1972 році. Зокрема під час цього візиту делегації показали пацієнта, який проходив серйозну операцію, перебуваючи у повній свідомості, нібито під впливом акупунктури, а не анестезії. Пізніше з'ясувалося, що пацієнти, відібрані для операції, мали високу толерантність до болю і пройшли інтенсивну індоктринацію перед операцією. Ці демонстраційні пацієнти також часто таємно отримували морфій через крапельницю, яка, як казали спостерігачам, містила лише фізрозчин і поживні речовини. Одному пацієнту, якому робили операцію на відкритому серці, поки той перебував у свідомості. Зрештою було встановлено, що він отримав комбінацію з трьох потужних заспокійливих препаратів, а також великі ін'єкції місцевого анестетика в рану. Після того, як Національний інститут охорони здоров'я висловив підтримку акупунктури для обмеженої низки діагнозів, її застосування в США ще більше зросло. У 1972 році у Вашингтоні було створено перший легальний центр акупунктури в США.
У 2010 році ЮНЕСКО включило акупунктуру до Списку нематеріальної культурної спадщини людстваAcupuncture and moxibustion of traditional Chinese medicine // UNESCO Intangible Heritage Lists .
Історія
Батьківщина акупунктури і її подальше поширення Поширене переконання, що акупунктура має саме китайські витоки, не має однозначних підтверджень. Знайдений в 1963 році в повіті Долунь (; аймак Шилін-Гол в автономному регіоні Внутрішня Монголія на півночі Китаю) камінь бянь 砭 (biān) (загострені камені, що використовувалися до створення металевих голок), можливо, опускає походження акупунктури в неоліт. Ієрогліфи та піктограми, що датуються часом правління династії Шан (), вказують на те, що поряд з вколюванням використовувалося також припікання. Розвиток металургії в Китаї теоретично дозволяло виготовлення сталевих голок вже в , однак найбільш ранні археологічні знахідки подібного роду зараховують лише до династії Хань, та свідоцтв про використання цих голок в медичних цілях немає. Джерелом спекуляцій про використання акупунктури стало виявлення сталевих голок поруч із чашею, поміченою для медичного використання в Маньчен 满城 (). Однак виявлені голки мають вушко і, скоріш за все, використовувалися для шиття. У Шуанбаошань (суч. Мяньян, Сичуань) було виявлено подібність макета для вивчення акупунктури — лакована дерев'яна фігурка 28,1 см з позначенням «меридіанів», похована . Перше свідчення про використання двох конкретних акупунктурних точок, Саньлу 三 里 і Фейшуй 肺 输, датується I століття (гробниця біля Увей 武威, пров. Ганьсу) Lo V., Jianmin L. Manuscripts, received texts and the healing arts / Loewe-Nylan (eds) China's Early Empires , 2010.- стор. 377 (Шуанбаошань) .- 373 (Увей)..
У Європі, при дослідженні муміфікованого тіла Етці, вік якого ~5300 років, було виявлено 15 груп татуювань, розташування частини яких збігається з сучасними акупунктурними точками. Це було витлумачено як свідчення того, що практики, подібні азійським, могли бути поширені по всій Євразії в ранній бронзовій епосі. Значний вплив на китайську акупунктуру зробили релігійні та філософські вчення стародавнього Китаю. Традиція, що передавалася раніше усно, в була записана і викладена у світлі світоглядів даосизму. Розвиток акупунктури тривав протягом усього першого тисячоліття нашої ери, досягнувши свого розквіту до початку другого й отримавши широке поширення як у самому Китаї, так і за його межами в Японії, Монголії, Кореї, Індії. На становлення китайського розуміння акупунктурних меридіанів і точок істотний вплив зробили міфологія, нумерологія , астрологія та інші метафізичні уявлення. У класичних медичних текстах китайська календарна зодіакальна система Ганьчжі (干支 gānzhī) зіставляє постійні меридіани годинним кутам Сонця і часу доби. Серед збережених ранніх китайських текстів з акупунктури — трактат Хуанфу Мі 皇甫謐 (пом. 282), що спирається на більш ранні джерела, які не дійшли до наших днів.
Китайський ієрогліф «чжень» позначає будь-який інструмент для проколювання або надрізання. В одному з основоположних китайських медичних трактатів «Хуан-ді нейцзін» («Внутрішній канон Жовтого імператора») цим ієрогліфом позначені надрізання або проколювання шкіри з метою кровопускання, розкриття наривів і припікання (для зупинки кровотечі, знезараження), а не та акупунктура, яка відома сьогодні Epler DC Blood-letting in Early Chinese Medicine and its Relation to the Origin of Acupuncture // Bulletin of the History of Medicine, 54 (1980). 337—367. З дев'яти зображених у трактаті інструментів лише три схожі на товсті голки та шпильки, деякі з решти нагадують інструменти для кровопускання та хірургії середньовічної Європи. Історики медицини та ветеринарії припускають, що середньовічні практики проколювання і надрізання («чжень») зберігалися майже в незмінному вигляді в Китаї до середини XX століття Buell PD, May T., Ramey D. Greek and Chinese Horse Medicine: Déjà vu All Over Again // Sudhoffs Archiv. 94 (1); 2010: 31..
В XVI столітті португальські місіонери вперше привезли повідомлення про акупунктуру на Захід. У Європі до XVIII століття не існувало достатніх медичних знань для складання точних карт внутрішніх органів. У XVIII столітті в Європу потрапляють більш докладні відомості про акупунктуру, але значно більший інтерес викликають методики припікання. У самому Китаї акупунктура зберігає популярність лише в нижчих шарах суспільства, а самі цілителі, практикуючі голковколювання, часто неграмотні. В 1822 році едиктом китайського імператора скасовується практика та вивчення акупунктури в імператорській академії медицини, як заняття негідне для освіченої людини. Все це тягне скептичне ставлення до голковколювання в європейській науці, і дослідження в цьому напрямку практично не проводяться. У самому Китаї вже на початку другого тисячоліття і в наступні століття практика застосування акупунктури, будучи замінена медикаментозними методами лікування, стала більшою рідкістю і, втратила свою престижність, була поставлена в один ряд з шаманізмом, акушерством і припіканням.
На становлення сучасної карти акупунктурних точок і меридіанів вплинув китайський педіатр Чен Дань'ань (Cheng Dan'an), який на початку 1930-х років сприяв відновленню зникаючих вуличних практик терапевтичного голковколювання. Він віддалив місця голковколювання від кровоносних судин, ілюструючи свої нововведення малюнками на шкірі людей і фотографуючи їх Kavoussi B. The Acupuncture and Fasciae Fallacy // Medical Academia "If the current map of acupuncture points and meridians is distinct from the vasculature, it is because in the early 1930s the pediatrician Cheng Dan'an (承 淡 安, 1899—1957) resurrected and rehabilitated the vanishing street trade of therapeutic piercing by moving the treatment loci away from the blood vessels. He illustrated his revisions by painting the new pathways onto the skin of individuals and then photographing them. He also replaced the coarse medieval tools with the fine needles we associate with acupuncture today ".. Він же замінив товсті середньовічні інструменти на тонкі голки, характерні для сучасної акупунктури Andrews BJ History of Pain: Acupuncture and the Reinvention of Chinese Medicine. APS Bulletin. May / June 1999; 9 (3)..
Цзян Цзєші спробував ввести класичну західну медицину, законодавчо заборонивши акупунктуру, що повинно було позбавити лікарської практики 400 000 акупунктуристів. Але цей закон був відхилений в 1929 році урядом Гоміньдана. Новий підйом і швидке поширення акупунктура отримала після китайської революції 1949 року. Лікарі в лікарнях Китаю стали застосовувати акупунктуру поряд з класичною західною медициною. У різних країнах стали проводитися наукові дослідження в цій області, що призвело до появи безлічі коментарів і публікацій в медичних журналах і газетахДив., Напр., Розділ «Акупунктура» з книги Еміля Кремера «Відкриті очі». Leinfelden-Echterdingen 1 / Germany, 1991 — Стр.75-81.
Існує альтернативна гіпотеза походження акупунктури: татарський вчений Reşit Rahmeti Arat у своїй роботі «Zur Heilkunde der Uighuren» («Медична практика в уйгурів»), опублікованій в 1930 і 1932 рр. в Берліні, досліджував уйгурську медицину. Спираючись на малюнок людини і пояснення точок акупунктури на тілі, він, а також деякі інші західні вчені, схиляються до того, що акупунктура є не китайським, а уйгурським відкриттям.
Акупунктура в Азії Нині в Китаї, Кореї та Японії акупунктура використовується в безлічі патологічних станів, у тому числі як заспокійливий або тонізуючий прийом, для лікування хронічних захворювань, а також в хірургії, наприклад у випадках перелому кістки для стимуляції утворення кісткової мозолі, при водянці для вилучення накопиченої води з підшкірної клітковини тощо.
Акупунктура в Україні В українську мову термін «акупунктура» прийшов із Франції. Офіційно акупунктура була визнана в УРСР в 1957 році наказом МОЗ СРСР, а активне застосування почалося з 60-х років. Підготовка лікарів з голкотерапії активізувалася після наказу МОЗ СРСР «Про подальшу розробку методу голкотерапії та впровадженні його в практику» (1971). У 80—90-х роках голкотерапія переживає свій розквіт. Багато дослідних установ займаються вивченням механізмів голкотерапії, випускають керівництва, монографії з чжень-цзю, лікарі проходять перепідготовку з присвоєнням кваліфікації лікар-рефлексотерапевт (лікар-голкотерапевт).
До кінця 90-х акупунктура в Україні була частиною фізіотерапії, а лікарська спеціальність називалася лікар-фізіотерапевт, тоді почали появлятись у багатьох лікувальних закладах кабінети голкорефлексотерапіїМОЗУ Н А К А З N 146 від 08.08.95 Про заходи щодо подальшого удосконалення медичної допомоги дітям із захворюваннями вуха, горла і носа .