Сім чеснот — в західному християнстві, сукупність головних позитивних якостей характеру людини. Поділяються на кардинальні та теологічні. Традиційно протиставляються семи смертним гріхам.
Чотири кардинальні чесноти (мужність, поміркованість, розсудливість і справедливість) є, власне, кардинальними чеснотами античної етики, що вперше були виділені Есхілом (VI—V ст. до н. е.) і пізніше увійшли в пізньоантичну традицію через Платона (V—IV ст. до н. е.), Арістотеля (IV ст. до н. е.) і стоїків.
Аврелій Августин (IV—V ст.), відтворивши цю схему, додав до неї три «теологічні» чесноти, вчення про які розвивали східнохристиянські автори: віра, надія, любов.
Список Сім християнських чеснот з латинськими відповідниками. Розсудливість () Мужність () Справедливість () Поміркованість () Віра () Надія () Любов ()
Список християнських чеснот в порядку святості, створений пізніше, як протилежний до смертних гріхів:
Доброчесність (castitas) — хтивість (luxuria) Стриманість (frenum) — ненажерливість (gula) Щедрість (caritas) — захланність (avaritia) Старанність (industria) — лінивство (acedia) Терплячість (patientia) — гнів (ira) Лагідність (humanitas) — заздрість (invidia) Смиренність (humilitas) — гординя (superbia)
Див. також Сім справ милосердя (Караваджо) Дев'ять достойників Смертні гріхи
Примітки