Ірина Михайлівна Вітлін (1 (14) квітня 1905, Олександрівськ, Катеринославська губернія — 8 лютого 1978, Ленінград) — радянська оперна співачка (контральто), солістка Ленінградського театру опери та балету імені С. М. Кірова, заслужена артистка РРФСР (1940).

Біографія Ірина Вітлін народилася 1 (14) квітня 1905 року в Олександрівську Катеринославської губернії (нині Запоріжжя) в родині фотографа Мойсея Вульфовича Вітліна. Під час навчання у гімназії на її голос звернула увагу викладачка музики та співу. У випускному класі вона порадила Ірині поїхати до Дніпропетровська до відомого педагога Енгель-Крона, який після року занять порадив талановитій учениці з рідкісним низьким тембром голосу вступати до Ленінградської консерваторії.

Восени 1925 року Ірина Вітлін приїхала до Ленінграда. Вступні іспити вже закінчилися, але, побачивши оголошення, що цього року не набрали жодного контральто, вона зайшла до директора консерваторії зі словами: «У мене контральто!». Олександр Костянтинович Глазунов, який очолював заклад, влаштував їй прослуховування. Того ж дня Ірина отримала місце в гуртожитку та стипендію. Її педагогом став відомий тенор Ленінградського театру опери та балету імені Кірова Микола Большаков. Уже з третього курсу він почав запрошувати Ірину до участі у своїх концертах, представляючи її як свою обдаровану ученицю.

У Театральному музеї зберігається запис концерту 1928 року, присвяченого Чайковському, де зазначено: «Співав професор Консерваторії Н. А. Большаков і його учениця І. М. Вітлін». Ірина мала рідкісне за красою контральто, відзначалася артистизмом, темпераментом і сценічною чарівністю. Її яскрава зовнішність і виразна манера співу привернули увагу як критиків, так і керівництва Кіровського театру. Молодій співачці почали довіряти невеликі партії, які вона виконала успішно. Після третього курсу консерваторії, у 1929 році, Ірина Вітлін стала солісткою Театру опери та балету імені С. М. Кірова.

Ірина Михайлівна Вітлін померла 8 лютого 1978 року в Ленінграді. Похована на Преображенському єврейському кладовищі.

Визнання З роками Ірина Вітлін набула великої майстерності й досвіду, а її голос залишався яскравим і потужним упродовж десятиліть. Видатний диригент Юрій Гамалей у книзі «Маріїнка і моє життя» писав:

«І. М. Вітлін володіла приголомшливим голосом — низьким мецо-сопрано, контральто надзвичайно м'якого, теплого тембру, і була чудовою виконавицею партій, написаних для цього голосу».

У 1940 році в Москві відбулася Декада ленінградського мистецтва. У Кремлівському концерті брали участь найкращі представники драми, опери та балету — Галина Уланова, Вахтанг Чабукіані, Микола Пєчковський, Костянтин Скоробогатов, Єлизавета Корчагіна-Александрівська, Павло Андрєєв, Георгій Нелєпп. Ведучими концерту були Аркадій Райкін і Микола Черкасов. Ірина Вітлін виконала арію з опери «Опричник» у третьому відділенні концерту. Усі учасники мали тріумфальний успіх. Після виступу Сталін привітав артистів, але особисто підійшов лише до Ірини, сказавши: «Молодець, молодець!». Наступного дня кілька виконавців, серед них і Вітлін, були нагороджені орденами та медалями. Ірина Вітлін отримала орден «Знак Пошани», а також звання «Заслужена артистка РРФСР».

Важливу частину творчості Ірини Вітлін становили концертні програми. У Великій залі Ленінградської філармонії вона виступала з Великим симфонічним оркестром, виконуючи Дев'яту симфонію Бетховена, оперу «Орфей і Еврідіка» та інші твори. Вона співпрацювала з видатними диригентами — Євгеном Мравінським, Фріцем Штідрі, Альбертом Коутсом, Олександром Гауком, Іллею Мусіним, Куртом Зандерлінгом, Едуардом Купером та іншими.

1936 — озвучила роль Свинки в мультфільмі «Казка про попа і про працівника його Балду» (фільм не зберігся).

1940 — виконала роль Тітоньки Свинки у мультфільмі «Казка про дурне мишеня».

Особисте життя Перший чоловік — Еммануїл Веніамінович Крестмейн

Другий чоловік — Ілля Саулович Вайнберг.

Старша донька — Елла Еммануїлівна Вітлін-Крестмейн (1935—2016)

Молодша донька — Наталія Іллівна Вайнберг (нар. 1942)

Пам'ять У 2003 році, під час святкування 200-річчя Маріїнського театру, було видано численні книги та альбоми, у яких опубліковано портрети видатних виконавців минулого, серед них — Ірини Вітлін.

Примітки